Apr 17, 2009 11:54
Якого біса мене потягло... Той самий щоденник, що ми вели разом... Тепер там пишуть про його нових гарних курв...
Казки більше нема навіть в архівних джерелах.
САМОТНІСТЬ,
почуття,
непотрібність,
люди,
страх,
біль,
особисте,
казка,
спогади
Leave a comment
Comments 8
Ти йдеш встеляючи землю
Пелюстками власних ілюзій.
Та у твоїх примарливих замках
Вже не залишилось стін.
Так тихо вечірній ангел
Співав тобі і кликав у небо.
Та на твої легкі крила
Впала загрозлива тінь.
Недописана сторінка,
Незавершеною нотою
У вікні розіб’ється день.
Останній чи перший,
Байдуже тепер.
Розмальовуй свої стіни,
Світ який до тебе не бачив
Ніхто ніколи й ніде.
Та твоя дорога
До нього не веде.
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment