пригоди мертвого бога у третій республіці
Княжа Гора, колишня локація норманського гарнизона у прадавньому Києві стала місцем протиборства двох тоталітарних сект - псевдохритянської (моспархатівсько-гундяєвської) та пседоязичницької (лозковсько-прибацаної).
Слава Богу минулися ті часи, коли хєрослави-гівнослави та чекіст-маківеліанець Денисенко (святійший Патріарх Філарет) залучали до своїх розбірок воїнські спільноти українських правих. То, що вовочогаківці вписалися свого часу за неопоганців, а Тризуб - за УПЦ КП, краще забути. Братня кров не пролилася - хоча яблуком розбрату був той-таки відставний бог грому та блискавки. Точніше попередній ідол його, якого спиткала лиха доля.
Через нового фалосоподібного піноккіо (див.фото) наразі чубляться лише два пагони хохлобидла - хоча у моспархатівців до хєріща неперетравленої кацапні, а у деяких гівнославів не може не дивувати суто семітська антропометрія.
Простіше кажучи - "сожрите друг друга" (с)
Чим мені не подобається моспархатівсько-гундяєвський зоосад, думаю зрозуміло. Щодо гівнославів, тот тут справа складніша - ставився до них з повагою, адже традиція суто язичницької фронди від Ніцше до барона Еволи та Алена Бенуа є річчю європейською та доволі цікавою. Коли рознайомився з ними ближче то побачив збіговисько, хворих на голову нехлюїів, яке разюче нагадує УПЦ МП.
Різниця одна - моспархатовці люто ненавидять усе українське, навіть рушники та колядки. Гівнослави так само люто ненавидять усе християнське. Навіть натільні хрести та ладанки. До того ж, попри цитати з Кроулі, вони сповідують якийсь пістний та суходрочний варіант язичництва. І це дратує.
У язичництві немає диявола. У язичнцтві практикується свято розбещеної плоті. У язичництві не було молитов - люди та боги були з"єднані магічно-сексуальними ритуалами. Рітуали ж сучасних нам гівнославів нагадують хіба що фіззарядку для хворих на рахит.
"...Проживати іновірцям в Україні, а особливо зловір'ю жидівському, не дозволяти, а докладати всіх зусиль, щоб одна віра православна східного сповідання, під послушенством святішого Апостольського трону Константинопольського, навіки стверджена була"(с) - це мудрий поет та кшатрій, Гетьман ув екзилі, друг шведських та французьких королів і я готовий підписатися під кожним словом його. В разі потреби - кров"ю гівнославів та гундяєвців...