Людське коріння

[gohatto_n]

1.
    Потяг 298 Київ-Севастопль. Їду в купе із чоловіком, жінкою та їхньою дитиною-підлітком, років 12. Я не спала перед тим ніч, втомлена, лягаю на верхню полицю. Пару раз говорю зі своїм чоловіком по телефону, вони чують, що я україномовна. Бачать, що у мене на сумці жовто-блакитна стрічка. Я взагалі з ними не розмовляла. Між тим, ссідові по купе

Comments

[uka_didych]

сумно :(

Шокая из Харькова

[fantasis]

Папашка, конечно, тип малосимпатичный, но это ведь все реакция глуповатого и, наверное, плохого человека.Таких полно и с другой стороны Украины. Они никогда не договорятся.И многим это о-очень выгодно.Ваше любование тем, как татары ценят свою культуру, понятно, но поговорите об этом с фарионшей, например. Или с Пидрахуем Киваловым.

А насчет Харькова или Днепропетровска - в Севастополь через Киев? Нет уж,оставьте наше быдло нам, а это ваши, однозначно.

Re: Шокая из Харькова

[gohatto_n]

Так фаріонша - це продукт Януковича. Я ненавиджу будь-які прояви нетерпимості, однаково з українського боку, коли починають наїжджати на росіян чи російську мову.

У Києві, зазвичай, народ хоч-не-хоч, а звикає бути терпимим. По ходу, ніхто не париться, хто по якому говорить. Бо в Києві десь половина україномовних. Тому навряд чи Київ. Ну, як би там не було...Яка різниця, звідки вони. І вапще, я ж без наїзду на Харків, у мене чоловік там народився і вчився! Він теж одразу сказав, що це не Харків)

[galy4anka]

Як я розумію твій спротив і твоє нерозуміння того, як можна жити в державі і ненавидіти її мову і людей, які нею спілкуються.

Я приїхала в Київ і знайшла роботу. Київський штат - 150 людей, + 5 філій. Жоден не розмовляє українською. Звичайно були, ті хто відповідав мені українською, але певно щоб лише "по-пришпилюватись". Звичайно я "біла ворона", було дуже важко і неприємно, особливо, коли вслід чуєш "бандерівка". Але я для себе рішення прийняла - лише українською. Через 3 місяці новорічний корпоратив, стою і прозріваю від розпусти між одруженими співробітниками, планую змитися якнайшвидше. Перетинаюсь з генеральним директором, він мені потискає руку і каже ламаною українською: Вибачте, що не так добре розмовляю українською. Я чув за вас і радий, що ви з нами працюєте. Я дуже вас прошу продовжуйте і далі розмовляти лише українською, це нам дуже потрібно. Як то кажуть "Вода камінь точить".

Грамотна людина все розуміє, шкода лише, що вони своїм дітям не прищеплюють рідну мову.

[gohatto_n]

це у Києві таке?? Неймовірно... Не думала, що у нас таке є. Тримайся!!!

[galy4anka]

Так, це було в Києві. Але зараз ми у Львові і мені тут добре, але мушу визнати російськомовних тут побільшало.

[yan_gel]

Ой, а я обожаю украинский язык, особенно такой, как говорят на Полтавщине - спокойно и тягуче! И думаю иногда по-украински. А говорить вот стесняюсь, потому что получается, как у Тимошенко :(

Безумно грустно читать о таком....

[nathan_ketke]

Маю свої два випадки.
Дві білоруські російськомовні міщаночки лікували мені зуби в Мінську - шпетили "хохліков" на всі лади поки я сиділа з відкритим ротом, набитим ватою (знали що я українка).
Дівчинка росіянка з Москви на кримському пляжі захоплювалася, як я говорю з дитиною українською - так її пройняло відчуття гармонії. Потім думала, що мало їй дякувала від несподіванки.
Все залежить від культури конкретних людей. Все те саме (була вже ця тема у тебе раніше) - творимо Україномовний культурний простір - і він буде.

[fetzen_]

помічаю, що у білорусів якась чорна заздрість є до українців