І сзнову твориЖ, і знову до школи. Ніц, вже скоро (всьому?) буде кінець.

[fti]

Я вимагаю від життя багато. Але і воно теж багато від мене хоче. Я так багато бажаю, що боюся, що фізично ніколи не зможу ті бажання задовольнити. Перше з них - жити. Те поки виконується. Але згодом розіб’ється об неприступну стіну, зіткнення з якою ще нікому не вдалося уникнути. Так, смерть - то мур. І все залежить, з якою швидкістю ти до нього

Comments

[selfhiker]

ти все робиш правильно. Ну та ми з тобою ще, думаю, поговоримо про це..

[voilesecarlates]

а чому не можна «розігнатися» на великих безмежних «луках», чому обов’язково об стіну? просто бігти, стараючись дихати на повні легені, деколи поглядаючи під ноги, щоб перескочити через якісь перешкоди, щоб розрахувати сили і бігти далі… людські можливості незбагненні, як мені здається… потрібно вірити у себе, розвивати в собі необхідні якості, які допоможуть тобі бігти без упину, які прискорюватимуть твій біг, розширюватимуть твоє «кольоросприйняття» світу… розкинути руки і відчувати політ… і прохолодний вітерець в обличчя… дух такої людини ніколи не зупиниться… і стін як таких для неї не знайдеться…

[fti]

Та ж обов"язково, обов"язково і тільки так! Щоб красиво, хороше, весело. Щоб стати пам"ятником людським можливостям. А потім розгнатися - і в стіну. Щоб аж цегла полетіла ). Бо від того не втечеш, бо то смерть.