Лемківський Форест Гамп - Никофор Дровняк.
Цей пам'ятник візуально відомий багатьом. Туристи радісно труть його палець та ніс, не переймаючись біографією автора. А вона якраз варта уваги. Позашлюбний син глухонімої матері, хлопчик Никифор із лемківського села Криниця, був хворим на аутизм. Шкільна наука давалася Никифору важко. Згодом навчання взагалі довелось полишити. Проте хлопчина любив малювати - спочатку грифелем на дошці, згодом олівцем на клаптиках паперу. За цей хист криничани іронічно прозвали Никифора Матейком.
Якось до Криниці приїхав львівський художник Роман Турин, який був куратором виставки в Парижі. Познайомившись із роботами Дровняка, митець був вражений побаченим. Пан Роман зібрав близько 200 творів Никифора та віддав до паризької галереї Leon Marseille на виставку українських, французьких та італійських художників, влаштовану в листопаді 1932 року Українським народним музеєм ім. Т.Шевченка. Никифора визнали як яскравого представника наївного малярства, прийняли до плеяди світових художників.
Творчістю Дровняка зацікавився польський художник Єжи Вольф. 1938 року він опублікував у часописі Arkady нарис «Маляр наївного реалізму в Польщі. Никифор». Того ж року у Львові в щомісячнику «Українське юнацтво» (видавався Католицькою акцією української молоді «Орли») надруковано відгук на другу виставку, що проходила в червні-липні у львівському Будинку архітекторів під назвою «Виставка художника-самоука Никифора».
Під час горезвісної акції Операція Вісла 1947 року, коли масово переселяли людей по національній ознаці, Никифору довелося розділити долю всіх лемків Польщі. Чотири рази його висилали до Щецина, а він, долаючи пішки понад 700 км, повертався до рідної землі, як тут не згадати Фореста Гампа. Коли вкотре не вдалося Никифора переселити, польська влада вирішила змінити йому національність. Придумали йому ім'я Ян, прізвище дали Никифор.
31 грудня 1949 року у Варшаві відкрито персональну виставку «Виставка художніх робіт Яна Нікіфора з Криниці». Однак найбільшого розголосу набула виставка, що відбулася в Парижі 1959 року в галереї Diny Vierny.
Картини художника експонувалися в Італії, Бельгії, Англії, Швейцарії, США, Бразилії, Ізраїлі, Югославії, Чехословаччині, багатьох містах Польщі, але перші чотири виставки зробили Никифора знаменитим і принесли йому світове визнання. Він дістає замовлення на картини, ікони; придбати його роботи мають за честь відомі європейські галереї; щоб познайомитися з художником, до Криниці їдуть безліч шанувальників, вони розкуповують картини Дровняка ще мокрими.
Восени 1968 року Никифор їде до містечка Фолюш, де в місцевому санаторії лікується від туберкульозу. Він хворів давно, голод, злидні та поневіряння не минули безслідно.
Хвороба прогресує. 10 жовтня 1968 року Никифор-Єпіфаній Дровняк помирає. Одну із останніх картин художник підписав «Найсвятіший Никифор». ..
Пост написано під враженням від екскурсії "Лемківськими місцями Львова", організованою компанією "Час на мандри"