Вино в міхи

[ferike]

Оцей пост МШФ st_ost нагадав про два поширені патерни української пострадянської соціології:

1) Наповнення старої (радянської) форми новим (національним* чи загальнолюдським) змістом: умовно, чіпляння портрета Бандери замість портрета Леніна. Просто й дешево: рушники та гладіолуси можна не міняти, а слово "вождь" писати як "провідник". Форми ідеологічної

Comments

[st_ost]

прочитавши ваш пост подумалось що навіть якщо без історико-літературних контекстів. подавати спільноту через єдність - це якобінський політичний ідеал, ДжСМілль в житті б так не висловився.
А тут на лихо "спільнота як родина" додає до централізму настільки вже архаїчно-патріархально-дрімучі сенси, що страшно подумати що в голові авторів робиться.

[ferike]

алярма, якобінці в УКУ! :)

одне слово, могли б і зграбніше висловитись.

[blacklack]

Ми енергетично - не відокремились

От чего? От УССР нельзя было отделиться. В 1991 году УССР просто переименовали в Украину - а люди остались те же.

[ferike]

те, що пересічний громадянин не може радикально помінятися в ніч із 24 на 25 серпня 1991 року - це не проблема. проблема в тому, що люди НЕпересічні (інтелектуали, політичні інституції) ще не завершили деконструкції отого ментального УССР.
звичайно, спроби деконструкції були і є, просто надто повільно вони проникають у шкільні підручники та взагалі в масову свідомість.

ггг

[lovkyj_man]

а люди остались те же
В математиці саме на цей випадок існує поняття похідної. Буває стрибок функції, а буває стрибок похідної.