Щоб не ковтати мовчки новинні стрічки
Із початку вересня в мене склалося враження про нашу прем'єрку як про собаку, що гавканням і огризанням тероризує ціле суспільство, тримаючи в стані страху всі ключові суспільні сили :
1) політичний світ, провадячи безсенсовну і примітивну, але від цього ще жорстокішу війну проти президентського табору. Безсенсовну, бо її центральний анти-НУНСівський аргумент (Універсал 2006-го) очевидно втратив валідність під час пам”ятних голосувань із ПР на початку вересня. Примітивну, бо ціла БЮТівська кампанія заснована на одному-двох інтелектуально слабких постулатах (“Балога - втілення зла” і “Всі негативні явища - спадок від попереднього уряду”), виварених до кондиції слабенького бульйону, яким систематично годуються гастрономічно невибагливі ЗМІ;
2) бізнес-еліту й інвесторів, демонструючи виняткову зневагу до контрактів (Vanco, Marathon Oil, Shelton та інші), політичний фаворитизм (оголосити війну несвоїм “олігархам”, одночасно взявши під крильце лояльних Губського, Жеваго, Васадзе та інших) і схильність до кон’юнктурного “ручного керування” економікою, одночасно не маючи жодного плану довгострокових інвестицій, модернізації промисловості абощо;
3) виборців, роблячи систематичні медіаістерики про "корупціонерів" та інших "ворогів народу", яких треба усунути, щоб розчистити шлях “чесним і моральним” політикам, “вірним слугам народу” (нічого не нагадує?).
Повторюю, поживне середовище для політичної кар’єри ЮВТ - це страх. Страх еліт, яким вона дає зрозуміти, що готова піти на БУДЬ-ЩО, послуговуючись БУДЬ-ЯКИМИ засобами. Страх мас, яким ЮВТ щодня посилає панічні сигнали про “тіньові структури, що поділили країну і смокчуть із неї кров” (гроші, нафту, чорнозем - потрібне підкреслити), про “зрадників”, що піддають небезпеці життя цілого народу. Змальовуючи якнайчорнішу, якнайабсурднішу картину світу, вона набирає очки, обіцяючи захистити “народ” від “темряви” фалдами своїх білих спідниць.
Співчуваю не тільки її ворогам, але й тотально контрольованій команді БЮТу, яку вона по-сталінськи з’їсть, коли зовнішніх ворогів не стане. А найбільше співчуваю її виборцям: вони голосують за популістку-диктаторку, політика без ідеології (перепрошую, але “боротьба за справедливість” може бути ідеологією хіба що в орвеллівському суспільстві) і без стратегії розвитку (все, що після 2010-го, просто не вкладається в цю біляву голівку).
Що далі? За кілька років усі політичні еліти підкоряться Королеві або зникнуть, інвестори просто тихенько зачинять за собою двері, а маси так і лишаться масами.
1) політичний світ, провадячи безсенсовну і примітивну, але від цього ще жорстокішу війну проти президентського табору. Безсенсовну, бо її центральний анти-НУНСівський аргумент (Універсал 2006-го) очевидно втратив валідність під час пам”ятних голосувань із ПР на початку вересня. Примітивну, бо ціла БЮТівська кампанія заснована на одному-двох інтелектуально слабких постулатах (“Балога - втілення зла” і “Всі негативні явища - спадок від попереднього уряду”), виварених до кондиції слабенького бульйону, яким систематично годуються гастрономічно невибагливі ЗМІ;
2) бізнес-еліту й інвесторів, демонструючи виняткову зневагу до контрактів (Vanco, Marathon Oil, Shelton та інші), політичний фаворитизм (оголосити війну несвоїм “олігархам”, одночасно взявши під крильце лояльних Губського, Жеваго, Васадзе та інших) і схильність до кон’юнктурного “ручного керування” економікою, одночасно не маючи жодного плану довгострокових інвестицій, модернізації промисловості абощо;
3) виборців, роблячи систематичні медіаістерики про "корупціонерів" та інших "ворогів народу", яких треба усунути, щоб розчистити шлях “чесним і моральним” політикам, “вірним слугам народу” (нічого не нагадує?).
Повторюю, поживне середовище для політичної кар’єри ЮВТ - це страх. Страх еліт, яким вона дає зрозуміти, що готова піти на БУДЬ-ЩО, послуговуючись БУДЬ-ЯКИМИ засобами. Страх мас, яким ЮВТ щодня посилає панічні сигнали про “тіньові структури, що поділили країну і смокчуть із неї кров” (гроші, нафту, чорнозем - потрібне підкреслити), про “зрадників”, що піддають небезпеці життя цілого народу. Змальовуючи якнайчорнішу, якнайабсурднішу картину світу, вона набирає очки, обіцяючи захистити “народ” від “темряви” фалдами своїх білих спідниць.
Співчуваю не тільки її ворогам, але й тотально контрольованій команді БЮТу, яку вона по-сталінськи з’їсть, коли зовнішніх ворогів не стане. А найбільше співчуваю її виборцям: вони голосують за популістку-диктаторку, політика без ідеології (перепрошую, але “боротьба за справедливість” може бути ідеологією хіба що в орвеллівському суспільстві) і без стратегії розвитку (все, що після 2010-го, просто не вкладається в цю біляву голівку).
Що далі? За кілька років усі політичні еліти підкоряться Королеві або зникнуть, інвестори просто тихенько зачинять за собою двері, а маси так і лишаться масами.