Іноді сидиш, чекаєш. Іноді лежиш, дивлячись "Південний парк", чекаєш. Чекаєш шось одне. А тут втручається шось зовсім інше. І, йобані очі, здається псуватиме твоє життя вічно. А те, чого і від кого чекав, вже здається гівном у чистому вигляді. Це те, шо називають "Путі Господніє нє ісповєдіми". От тут все починає бути хуйнею. І блажен тот, хто
(
Read more... )