тю
Іноді сидиш, чекаєш. Іноді лежиш, дивлячись "Південний парк", чекаєш. Чекаєш шось одне. А тут втручається шось зовсім інше. І, йобані очі, здається псуватиме твоє життя вічно. А те, чого і від кого чекав, вже здається гівном у чистому вигляді. Це те, шо називають "Путі Господніє нє ісповєдіми". От тут все починає бути хуйнею. І блажен тот, хто поклав на усе пеніс, на очікуване та несподіване. Бо, в принципі, всьо суєта суєт. А ви, невблаганні, сидіть і дрочіть (собі мізки).