(c) Cтрелкова А.Ю. Трипілля та яншао: символіка орнаментів кераміки // Культурологічні студії.- К.: Видавничий дім “KM Academia”, 1999.- Випуск 2.- С. 103-117.
...продовження...
Початок див.
http://community.livejournal.com/enigmatic_past/2844.html 109
[...]
Образ змія
Образ "змія" посідає важливе місце в орнаментиці цих культур. Це пов'язано з його ставленням до води та дощу- стихії, від якої залежало життя давнього землероба.
В кераміці трипільської культури змій є одним з найбільш важливих сюжетів. Його зображення ми можемо побачити на посудинах,
110
кришках до них, на стінках модельок жител, де їх часто зображували не поодинці, а парами, з дотичними головами, обернутими в протилежні боки, що утворювали спіраль; такі парні зображення є також на глиняних жертовниках, змії часто трапляються в татуїровці статуеток, особливо часто змії обвивають груди Великої Матері. Зображення змія зіграло свою важливу роль і в народженні славетної трипільської спіралі.
Часто зміїв зображували біля отворів вушок для охорони зав'язок, тобто для збереження того, що знаходиться всередині. Часто тут вирізували двох змій голова до голови у такий спосіб, що отвір вушка припадав на місце ока кожної зі змій. Цікаво, що цей малюнок зберігся і в розписах, де всі елементи повністю виконано живописом - і змії, й отвори, і, навіть, зав'язки (мал. 5, b).
На думку Б. Рибакова, це зображення не злих гадюк, а добрих вужів-покровителів домашнього вогнища [7]. На доказ такого позитивного тлумачення цього образу він наводить такі основні аргументи:
по-перше, зображення змій часто трапляється на кришках для посуду, де їх можна розуміти як добрих і корисних охоронців їжі, що зберігається всередині (до речі, змій зображували на кришках не лише трипільці: так у яншао також маємо цікаву кришку "гай" у вигляді антропоморфної голови з ріжками та змією на потилиці) [8];
по-друге, зображення змій на стінках модельок жител свід чить про певне покровительство та захист тих, хто тут мешкає;
по-третє, образ змія часто супроводжує жіночі антропоморфні статуетки: так пара змій може бути зображена біля грудей - таке розміщення змія знову ж таки вказує на зв'язок цієї тварини з ідеєю родючості, адже "жінка-молоко" та "змій-дощ" - семантичні синоніми, крім того, на ранньо-трипільських статуетках пару змій зображували на животі, де вони оберігали плід, виношуваний жінкою. Однак, на мою думку, скоріше треба говорити про корисність змій, а не їхню доброту. У нас немає чітких уявлень про етичні погляди трипільців, і нам важко сказати, як розумілося співвідношення добро - зло в цій культурі.
111
Однак ми можемо однозначно стверджувати, що змій був повязаний з дощем та родючістю землі, тобто був пов'язаний з життєво важливими функціями природи і, отже, був корисною, сприятли-вОю силою природи, без надання йому поки що неґативного чи позитивного змісту.
Образ змія з'явився ще за доби палеоліту, а в землеробському мистецтві неоліту він посів одне з центральних місць, навіть уже в ранньому неоліті з'являються жертовники з двома зміїними головами, чари з рельєфним зображенням змія. І це природно, адже для землеробського суспільства достатня кількість вологи є основою виживання, а змії пов'язані саме з періодом дощів (вони живуть біля води, а під час дощу найбільш активні).
Змій був тісно пов'язаний з культом Матері-Богині, про що свідчать численні зображення разом жіночих та зміїних атрибутів. Змія уявляли посередником між землею, де він жив, та небом, звідки він викликав дощ, неначе висмоктуючи його з сосків Матері Неба. Не випадково знаходимо зображення змія, що обвиває груди Богині в різних варіаціях у трипільській кераміці. Зв'язок змія зі сферою небес зустрічаємо і в яншаоських розписах; прикладом може бути таке зображення на стінці яншаоського горщика: реалістично зображений змій простягся вертикально, вгорі торкаючись лінії неба, а хвостом упираючись в землю (мал. 5, d). Тут чітко проступає його функція медіатора між цими двома сферами.
Більше того, центральна позиція змія в даній композиції навела В. Євсюкова на аналогію з образом Світового Дерева або, іншими словами, Вісі Світобудови. Цей образ з'являється синхронно в різних культурах цієї епохи і постає то в образі дерева, то в образі гори, то в антропоморфній фігурі, що ногами стоїть на землі, а руками впирається в небо (мал. 1), то в образі змія, як у цьому випадку.
На окрему згадку заслуговують зображення на денцях чаш для води. Посудини типу чаші поширені в різних культурах цієї епохи, їхнє призначення визначають як культове: вони мали слугувати для певних ритуалів викликання дощу - для цього в них наливали воду і виконували з ними певні магічні дії, звідки, на думку Б. Рибакова, й пішло слово "чародійство".
112
Такого типу посуд ми знаходимо і в трипіллі, і в культурі яншао (мал. 2, 5). Чаша, як місткість для води, була важливим елементом в керамічному комплексі цих культур. Однак погляньмо на сюжети орнаментів цих чаш: у яншао тут найчастіше зустрічаються зображення жаб, а в трипіллі- те, що Б. Рибаков називає "небесними лосихами"-Причому, ці сюжети є досить стійкими. Метою зображень на денцях таких посудин було викликати з неба дощ. Тому тут мали місце символи, що пов'язувалися з небесною вологою.
113
Цікаво, що яншаосці зображували всередині чаші саме хтонічних тварин - таких як жаба, а також змій та черепаха, які, повзаючи по землі, принаджували небесну вологу на поля. Трипільці ж, зі свого боку (якщо приймати інтерпретацію Б. Рибакова), зображували небесних на-півтварин-напівбогів, які, турбуючись про землю, посилали людям дощ.
В цьому випадку, проте, викликає певні питання розуміння під кометоподібними образами з "ріжками" "небесних лосих". Незаперечною є інтерпретація "хвостів" зображень як потоків дощу, адже таке зображення дощу маємо на великій кількості посуду (мал. 4). Однак привертає увагу той факт, що групи паралельних хвилястих, прямих, або ж концентричних ліній, які символізують воду, дуже часто пов'язані з зображенням хтонічних тварин, більше того, їх зображення часто схематизуються до цих ліній (образ жаби в яншао та зміїна спіраль в трипіллі). Це спостереження уможливлює припущення, що кометоподібні зображення могли б бути пов'язані зі зміями-драконами як тваринами хтонічними, до того ж, дракони можуть бути рогатими, а з іншого боку ці рисочки могли б трактуватися як промені світла, що їх випромінюють очі дракона (до речі, В. Збенович наводить цікаве зображення драконів з пальчикоподібними "ріжками" на голові) [9]. Таким чином, ці зображення можна було б тлумачити як образ дракона-дощу. Однак, щоб підтвердити або ж спростувати це припущення, потрібен більш широкий матеріал, якого не було, на жаль, у моєму розпорядженні.
Такі зображення використовувалися так часто, що з часом, як уже зазначалося, відбувалася їх схематизація, деякі лінії схематизації зображення змії в трипіллі наведено на мал. 3: ми бачимо, як на стінках посудин (вигляд у плані згори - мал. З, а, Ь, с, вигляд збоку - мал. З, d, e) змій, закручений у спіраль, врешті-решт "втрачає" голову і перетворюється на чотирьохчастинні узори зі спіралей (наприклад, на чотиригрудих посудинах), коли ж на стінці горщика зображувалася пара змій, то вона поступово трансформувалася в цікаві спіралі, що представлені в трипіллі в багатьох варіаціях (мал. З, f, k). В розписах яншао ми також спостерігаємо значну схематизацію зображення (мал. 2), про яку вже згадувалося раніше: реалістичне зображення жаби перетворюється в її символ - знак з групи концентричних кіл та паралельних ліній, причому в композиції чітко прослідковується трьохчастинність, яка завдячує, на думку В. Євсюкова, міфічним уявленням про трьохлапу жабу, яка має магічні здатності [10].
114
Логічно постає питання про співвідношення змія і дракона. Вони генетично пов'язані між собою, в цій парі образ змія є, мабуть, більш раннім. З іншого боку образ дракона не витісняє і не замінює собою змія. Е.М. Яншина вказує, що культ дракона може розглядатися як частина загального культу змій [11].
Появу культу дракона помічають у багатьох культурах. Я. Чеснов вважає, що одним із чинників, що спричинили появу дракона, було розчленування туші звіра, яке уможливлювало тепер довільне
115
складання окремих частин [12]. Але, на мою думку, таке явище, в перту чергу, свідчить про певний крок в осмисленні світу, коли людина почала зображувати неіснуючу, ніколи не бачену, фантастичну істоту. В. Євсюков наводить дуже цікаву думку про виникнення образу дракона: візьмімо будь-яке типове уявлення про світове дерево в оточенні тварин (змій внизу, птах нагорі та якісь тварини по боках), "приберімо" подумки дерево та складімо тварин в одну істоту - таким чином ми отримаємо дракона - синкретичний образ космосу [13].
В різних культурах вплив цього культу був різним. Важливість образу дракона в культурі Китаю незаперечна, існує навіть гіпотеза, що дракон був тотемом племені Ся, культура якого, начебто, лягла в основу китайської культури. Цікаве також інше припущення: дракон міг вже тоді бути узагальнюючим символом, що поєднував риси різних тотемів, можливо, він був загальноплемінним предком.
В пізніших традиціях на території України дракон не мав такого великого значення, як у Китаї. Одначе, в ранньому трипіллі він відігравав досить значну роль, про що свідчать його численні зображення на посуді. Причому це є саме зображення драконів, а не просто зміїв, бо часто вони мають крильця, збільшені очі та своєрідні ріжки.
В більш-менш реалістичних зображеннях дракона привертають увагу його підкреслено збільшені очі, і це невипадково, адже навіть етимологія слова "дракон" пов'язана коренем "погляд", "дивитися". Зір у дракона дуже гострий, іншою ж характерною рисою цього образу є те, що він не лише дивиться, а й випромінює світло - це відображено в "гіперболізації" його очей [14]. Змії та дракони могли мати ноги (про це свідчать матеріали міфів), але вони сприймалися як хтонічні частини тіла і тому звичайно лишалися невидимими. Дракон пов'язується з дощем, ріками, громом, горами, деревами,- в китайській міфології божества цих стихій набували вигляду дракона. Яскраво виражений його хтонічний характер.
У своїй роботі про культову символіку анауських племен П.М. Кожин зазначає такі функції змія: 1) його роль як тотема;
2) зв'язок з культом мертвих;
3) втілення довгого життя або безсмертя;
4) родючість;
5) водна стихія;
6) охорона домашнього вогнища [15].
Якщо ми поглянемо ще раз на функції таких тварин як змій, дракон та жаба, то побачимо, що вони практично збігаються,
116
і провідною лінією цих образів є їхня хтонічність, з одного боку, та їхній зв'язок з небесними силами,- все це ставило цих тварин у центр культової системи давніх землеробів. Уявлення про ставлення цих тварин до світу добра чи зла мабуть з'являється дещо пізніше, коли міфотворення підноситься на вищий щабель. Однак, спорідненість цих образів навіть у наших сучасних уявленнях свідчить про існування стійкої парадигми, що закладалася кілька тисячоліть тому.
Орнамент є вельми важливою складовою мистецтва прадавніх культур, особливо ж коли йдеться про дописемне суспільство, адже саме малюнок являє собою структуру, найбільш наближену до письма, не кажучи про те, що саме письмо, власне, і постає на цьому ґрунті (це особливо яскраво проявилося в ієрогліфічній писемності) .
На основі проведених паралелей та порівнянь перед нами вимальовується образ людини ранньоземлеробської доби. Всі згадані культури, незалежно від їх географічного розташування, міцно пов'язує їх землеробська свідомість. Так само, як ми говоримо про певний стереотип "сучасної людини", можемо говорити і про "людину епохи розписної кераміки".
Люди різних культур цієї доби жили в дуже схожому світі - у світі, де життя залежало від родючості землі. А от сутність світобачення первісного землероба може бути представлена, за словами Б. Рибакова, формулою "зерно + земля + дощ = врожай". Всі зусилля були спрямовані на те, щоб сума перших трьох складових дала в результаті необхідний людині врожай. Цим власне і пояснюється спільний для культур цієї епохи аграрно-магічний зміст орнаментації.
В орнаментах культур трипілля та яншао чітко відображено трьохчастинність світу по вертикалі (верхній, середній та нижній світи, які представляють відповідно небесний, піднебесний та підземний світи) з одного боку, а з іншого - чотирьохчастинність у напрямках чотирьох сторін світу. Ми бачимо, що в свідомості людей Всесвіт починає чітко проступати як певна структура.
Техніка орнаменту - схематизація зображень та перетворення їх на структурний елемент орнаменту - також свідчить про новий етап в еволюції психічної природи людини, коли вона починає свідомо абстрагуватися від конкретних реалістичних зображень предметів і створювати їхні символи.
Ми побачили, що в цих культурах існують сюжети спільні або дуже подібні за семантикою, такі як: зображення води у вигляді різного роду груп паралельних ліній; спіральний узор як символ стихії води, пов'язаний також з хтонічними тваринами -
116
зміями-драконами та жабами, а з іншого боку як символ безперервного бігу часу (доречно ще раз згадати, що в завитках спіралей орнаментів обох культур за наявності багатьох відмінних елементів спільним є солярний знак- коло з хрестом посередині); велику роль грали зображення хтонічних тварин (змій, дракон, жаба).
У цій роботі розроблявся лише певний аспект куди ширшої теми. Але навіть ця невеличка спроба порівняння двох культур розписної кераміки дає можливість робити певні узагальнення, розвиткові й конкретизації яких, звичайно, мають бути присвячені ширші дослідження.
------------------------------------------------------------------------------
ПРИМІТКИ
7. Рыбаков Б.А. Вказ. праця.- С. 190, 191.
8. Евсюков В.В. Вказ. праця.- С. 82, 83.
9. Збенович В.Г. Дракон в изобразительной традиции культуры Кукутени-Триполье // Духовная культура древних обществ на территории Украины.- К., 1991.- C. 21, 22.
10. Евсюков В.В. Вказ. праця.- С. 92-101.
11. Яншина 3.М. Формирование и развитие древнекитайской мифологии.- М., 1987.- С. 56.
12. Чеснов Я.В. Дракон: метафора внешнего мира // Мифы, культы, обряды народов зарубежной Азии.- М., 1986.- С. 59-73.
13. Евсюков В.В. Вказ. праця.- Прим. 98 на с. 116.
14. Чеснов Я.В. Вказ. праця.- С. 64-67.
15. Кожин П.М., Сарианиди В. И. Змея в культовой символике анауских племен // История, археология и этнография Средней Азии.- М., 1968.- С. 35-40.