мандрівка. частина 1
День перший.
отож, виїхали ми зі Львова в 6.40 ранку і вже коло 9 були в Калуші. Після чудового сніданку в бабці і діда Тараса ми вирушили маршрутівкою до Осмолоди. Дорога туди з тих кращих :) Нас трошки припідкидало легонько :) Ледве від того добирання потім відійшла :)
Десь коло 2-3 ми почали нашу мандрівку до місця ночівлі. Десь так виглядав маршрут першого дня:
с. Осмолода - г. Висока (1803 м) - г.Ігровець (1804 м) - перевал Боревка.
Скажу вам таке, що якби десь в районі 6-7 не почався дощ і не супроводжував нас аж до місця ночівлі, то все би було ідеально. А так, то ми дойшли змоклі, змучені і трошки розчаровані (особисто я).
Маючи суперовий наплечник Дойтер (позичила в молодшої сестри), треки Льови і дощовик Реґата, я умудрилася промокнути до нитки :(
Ще більшим шоком було витягнути мокрий спальник з мокрого наплечника :(
Висновок такий: кращого рейнкавера, ніж сміттєвий мішок не існує :)
Тому всі наступні дні мій спальник переносився саме в ньому :)
Отож, вже було повністю темно і мокро, коли ми дойшли до місця ночівлі... Розставили намет і переодягнулись в сухий одяг. А далі хлопці заходились готувати їсти. Ми то з Мартухою були такі змоклі і змучені, що єдине, чого нам хотілося, то це спати. Але ж ні, хлопці хотіли їсти, тому ми всі разом дружньо варили в наметі на пальнику зупку.
Від пальника в наметі стало дуже тепло і добре. І навіть речі потрошки почали припідсихати :)
Спали ми кумедно :) По краях звісно хлопці, а ми з Мартусею в середині. Але з боку входу ми троха намочили намет, то мусили поставити наплечники там, а з другого боку зробили таку стінку від дощу (бо троха так припідтікав :) ).
Потім ми назвали ці конструкції "антиведмідь" - ота, що блокує вихід і "антидощ і анти вітер" - ота з другого боку.
Але ж ми наржались кожної ночі, коли вмощувались спати! :)
Найпершим вмощувався Ромко, бо цей процес в нього тривав десь в районі пів години :)
А за ним вже всі ми :)
Я постійно сповзала до Мартухи, Мартусі завжди було мало місця... мовчав лише Тарас, який вже майже поріднився з тими наплечниками, які блокували наш вихід від ведмедів :)
А ще мені кожну ніч снились якісь дурнувати сни. І ми щоранку ржали, коли я їх розказувала.
Ой, люди... про цю мандрівку можна писати і писати. А це був тільки перший день :)
отож, виїхали ми зі Львова в 6.40 ранку і вже коло 9 були в Калуші. Після чудового сніданку в бабці і діда Тараса ми вирушили маршрутівкою до Осмолоди. Дорога туди з тих кращих :) Нас трошки припідкидало легонько :) Ледве від того добирання потім відійшла :)
Десь коло 2-3 ми почали нашу мандрівку до місця ночівлі. Десь так виглядав маршрут першого дня:
с. Осмолода - г. Висока (1803 м) - г.Ігровець (1804 м) - перевал Боревка.
Скажу вам таке, що якби десь в районі 6-7 не почався дощ і не супроводжував нас аж до місця ночівлі, то все би було ідеально. А так, то ми дойшли змоклі, змучені і трошки розчаровані (особисто я).
Маючи суперовий наплечник Дойтер (позичила в молодшої сестри), треки Льови і дощовик Реґата, я умудрилася промокнути до нитки :(
Ще більшим шоком було витягнути мокрий спальник з мокрого наплечника :(
Висновок такий: кращого рейнкавера, ніж сміттєвий мішок не існує :)
Тому всі наступні дні мій спальник переносився саме в ньому :)
Отож, вже було повністю темно і мокро, коли ми дойшли до місця ночівлі... Розставили намет і переодягнулись в сухий одяг. А далі хлопці заходились готувати їсти. Ми то з Мартухою були такі змоклі і змучені, що єдине, чого нам хотілося, то це спати. Але ж ні, хлопці хотіли їсти, тому ми всі разом дружньо варили в наметі на пальнику зупку.
Від пальника в наметі стало дуже тепло і добре. І навіть речі потрошки почали припідсихати :)
Спали ми кумедно :) По краях звісно хлопці, а ми з Мартусею в середині. Але з боку входу ми троха намочили намет, то мусили поставити наплечники там, а з другого боку зробили таку стінку від дощу (бо троха так припідтікав :) ).
Потім ми назвали ці конструкції "антиведмідь" - ота, що блокує вихід і "антидощ і анти вітер" - ота з другого боку.
Але ж ми наржались кожної ночі, коли вмощувались спати! :)
Найпершим вмощувався Ромко, бо цей процес в нього тривав десь в районі пів години :)
А за ним вже всі ми :)
Я постійно сповзала до Мартухи, Мартусі завжди було мало місця... мовчав лише Тарас, який вже майже поріднився з тими наплечниками, які блокували наш вихід від ведмедів :)
А ще мені кожну ніч снились якісь дурнувати сни. І ми щоранку ржали, коли я їх розказувала.
Ой, люди... про цю мандрівку можна писати і писати. А це був тільки перший день :)