Байкал (Частина 2)
Байкал: два тижні в Сибіру (Частина 1) - http://drihor.livejournal.com/40852.html
Байкал (Частина 2) - http://drihor.livejournal.com/41055.html
Байкал (Частина 3) - http://drihor.livejournal.com/41458.html#cutid1
Байкал (Частина 4) - http://drihor.livejournal.com/41854.html
Острів Ольхон
http://s52.radikal.ru/i137/0810/e7/99d5d34b7471.jpg
Гора Шаман-Камінь.
І я на ньому...
Бухта Заглі. База (!), біля якої зупиняється катер... Складається із п'яти будиночків
http://i040.radikal.ru/0810/d0/1df577c49db5.jpg
Баржа, до якої підпливає "Комета"
http://s54.radikal.ru/i143/0810/87/b597d915ad0f.jpg
Бухта Заглі
http://i011.radikal.ru/0810/f7/d5bab29ea0bd.jpg
http://i018.radikal.ru/0810/04/d6a3fb0edc88.jpg
http://i045.radikal.ru/0810/f2/2f4ce5350560.jpg
Хужир, туристичне інформаційне бюро. Питаємо, звідки відходить швидкісна «комета» (судно на підводних крилах) - на ній можна дістатись північного узбережжя Байкалу. Однак дві «інформаторки» казали абсолютно протилежні речі. Місцеві таксисти вмить зорієнтувалися й запропонували за шалені для невеликого острівця 1500 руб. (300 грн) довезти нас до потрібного місця. Довелося відмовитися. Наступного дня всього за 100 рублів з людини ми спокійно дістались потрібної точки автобусом.
Після цього випадку ми з підозрою дивились на бурятів, адже складалось враження, що кругова порука у них - це спосіб життя. Пізніше нам пошепки і з усмішкою розповідали, що характер бурятів часто ототожнюють із верткістю риби налім, яку дуже важко зловити у воді і втримати її в руках.
УТ: "Ми припустили, що одна з причин такої плутанини - бурятські шаманські традиції, якими славиться Хужир. Тут, на скелястому березі, збираються чаклуни з усіх куточків світу. Ввечері, підійшовши до берега Байкалу, щоб скупатися, ми стали свідками дивних ритуалів із використанням різноманітних бурятських музичних інструментів і обрядового одягу. В присмерковому світлі тем ні постаті заворожували своїм гортанним співом і… характерним трав’яним запахом.
СИБІР, ОСВОЄНИЙ УКРАЇНЦЯМИ
Після добового відпочинку на острові нарешті дізнались, що корабель із підводними крилами пришвартовується в бухті Заглі - глибина там дозволяє судну підійти на коротку відстань. Дочекавшись «комети», застрибнули всередину й вирушили до далекого північного берега.
3-метрові хвилі.
http://s40.radikal.ru/i090/0810/64/d98badbd9f29.jpg
Я балдю...
Примітка для фанатів дайвінгу: найбільші байкальські глибини знаходяться між островом Ольхон та східним берегом Байкалу. На відстані 20-30 м від берега починається крутий підводний схил, який де-не-де переростає у стрімку підводну скелю, а інколи навіть має від’ємний кут нахилу. Дайвери розповідають, що вертикальні стіни тут густо порізані каньйонами, в яких можна натрапити на печери та гроти.
Береги Байкалу
Гори озера
I от на обрії Сєвєробайкальськ - невелике промислове місто, засноване для будівничих БАМу. Тут мій батько працював старшим виконробом на будівництві інфраструктури навколо залізниці. Його котельні, водозабори й ремонтні бази досі слугують людям.
Батько душевно згадував про сльози щастя в момент укладення в поселенні Куанда останньої залізничної ланки БАМу. Цим керували два бригадири-українці, чиї шляхоукладачі рухалися назустріч: із заходу - Олександр Бондар, а зі сходу - Іван Варшавський.
На БАМі - у містечку Таксімо, глибоко в сибірській тайзі - народився і я. Попервах Таксімо складалося всього з кількох сімейних вагончиків. У одному з них жила й моя сім’я. Завдяки праці на Байкало-Амурській магістралі тисяч українців, воно стало повнолюдним - 16 тис. мешканців - містом золотовидобувників і лісопромисловців.
КРІЗЬ ДЖУНГЛІ ТАЙГИ
З села Байкальське - останнього поселення на шляху в тайгу - по річці Горемиками рушили в ліс. І з першими ж кроками зіткнулись із проблемою. Гнус - страшний ворог сибірського туриста!
Ізба в Байкальському
А куда ж бєз бєр'йозкі?
Хай знають наших!
Пляж села Байкальське. Засмагаю. Як тільки сонечко заходить - дубак...
Човники
Перших кілька днів хмара комашні довкола голови й укуси щокілька секунд страшенно дратували. А наприкінці мандрівки ми вже не зважали навіть на гудіння - звикли. Приємно здивувала відсутність кліщів: з кінця липня їх активність спадає, тож зменшується ризик захворіти кліщовим енцефалітом. Щороку цю хворобу «підхоплюють» тисячі мешканців півночі Байкалу
Ми йдем вперед...
Прийшли. Від великої ваги наплечників ноги відмовляли. Наполовину жартома, наполовину всерйоз я шмякнувся.
Ще одна складність - тайга неймовірних розмірів і щільності: стежки тут практично відсутні, хащі на кожному кроці. Переправи через гуркітливі й стрімкі гірські річки ладнали власноруч: мотузка між деревами - ось і весь підвісний місток.
Все це зумовлювало неочікувану для нас швидкість - 5 км в день. Після 15-20 км щоденно десь у Карпатах чи в Криму, наш похід тайгою спочатку видався мукою. Адже коли постійно переступаєш повалені дерева та пролазиш крізь покручені хащі, то естетичне задоволення від навколишніх краєвидів отримуєш хіба зрідка.
Синьо-жовтий букетик
Перша переправа: через ріку Горемика
З цього горілого дерева на мене летіла гілляка, від якої я встиг відскочити в останню мить.
Далі в частині 3!!! - http://drihor.livejournal.com/41458.html#cutid1