я люблю дощ. крім тих випадків, коли він відміняє стрибок з парашутом на день народження.

зовсім заплуталась. 
бракує людей, які можуть мене зрозуміти.
бо я от ніяк не можу.

утіха єдина -

Живу коротку мить. Чи довше житиму, не знаю,
тож вчусь в рослин сп’яніння, зросту і буяння соків.
Мабуть, мій дім не тут.
Мабуть, аж за зорею.
Поки
я тут, інстинктом чую це: співаю - тож існую.

"чим менше тобі потрібно, тим ближчий ти до богів"

вірити.
( нічні )

густа пустота. намащую її на вранішні канапки, додаю до чаю, використовую замість парасольки, зіницями ліплю до стелі, як пластилін..
сумна-сумна осінь тою густою консистенцією пустот переливається в мені з одного на другий бік, коли кручуся вночі. 
одним словом (морфемою) "де.." 

сумно як.

сумно, що не доходять листи за призначенням, а повертаються до відправника.
сумно, так хочеться читати книгу, а очі відмовляються й заплющуються.
сумно, що рутини не уникнути, вона прогресує і впивається у шкіру, у волосся - своїм їдким запахом.
сумно, що люди, які посміхались тобі, сьогодні лиш байдуже кліпають у твою сторону (в кращому ( Read more... )