(no subject)

Aug 29, 2012 21:57

сумно як.

сумно, що не доходять листи за призначенням, а повертаються до відправника.
сумно, так хочеться читати книгу, а очі відмовляються й заплющуються.
сумно, що рутини не уникнути, вона прогресує і впивається у шкіру, у волосся - своїм їдким запахом.
сумно, що люди, які посміхались тобі, сьогодні лиш байдуже кліпають у твою сторону (в кращому випадку).
сумно, коли перестаєш дивуватись. і дивувати. ні. це неприпустимо. але щоразу все важче і важче. і рідше.
сумно ставати дорослою.
сумно усвідомлювати, що цей досвід, "вперше", вже маєш. і більше не буде його. а воно ж.. те "вперше", найсолодше.

єдине, що дає надію - що ця осінь буде не менш прекрасною, ніж минула.
і цілу осінь щочетверга - побачення з котом. м.

"ноябрь никогда не кончится"


сумно, самокопання

Previous post Next post
Up