(no subject)

Aug 30, 2012 23:35

придбала поезію Жадана.
не сподобалась.
після медової Матіяш та м"якого Прохаська, колючки Жадана полізли під нігті.
слова гачками позадівали ребра й тягнули униз. вгрузла в землю так, що важко стало дихати.
до оскоми у сонці.
так неприємно. навіть боляче.

сиділа у парку, у якому ніхто не живе.
малесенький такий і непримітний. з одною лавочкою і однією яблунею. всі інші дерева скупкувались по куточках. 
одна велика алея і кілька маленьких. як річка з притоками.
оця яблуня така самотня. яблука на землі потрібні лише мухам. а їм же так хочеться відчути тепло людської руки.
я б позбирала усі-усі, бо то ж Яблука, та годинник вибив годину побачення з котом. мусила бігти.

потрібно негайно вирішити проблему з велосипедом. бо залежати від транспорту зовсім неприкольно.
три рази ним користувалась і усі три виходила на половині шляху, бо прямо перед нами трапялась аварія.
три дтп на день взагалі нормально, але щоб усі на моєму шляху.. це лячно.

читаю ботаніку прохаська і спати. бо втома одягає мене у нічну футболку і цілує повіки.

вперше, місто, книги, історії

Previous post Next post
Up