Подорож до Індії. Джайпур (Частина 2)
Попередній пост "Подорож до Індії. Джайпур (Частина 1)"
Продовжимо. Насолодившись місцевим City Palace Complex, ми спустилися у нижнє місто, де по дорозі нам трапився не менш старовинний індуістський храм, без жодного туриста та відкритий для всіх охочих його відвідати. Не знаю його назви, але храм прекрасний.
Наступною місциною, що нас цікавила був Палац Вітрів. Але перш ніж потрапити до нього, по дорозі ми зупинилися, щоб насолодитися красою Джал Махал "Палацу на воді" (на фото), що фантастично виділявся серед сучасної битовухи міста за нашими спинами. Як повідомив нам наш супроводжуючий, у Палаці часто влаштовують концерти. Ніби вода та особлива архітектура споруди, сприяє хорошій акустиці в залі, де виконується класика та фольк.
Нажаль у нас не було можливості, а вірніше часу, щоб потрапити всередину Палацу. То ж ми поїхали далі, де попереду нас чекав Хава Махал "Палац Вітрів" / Palace of Winds (на фото)
(більше фоток тут: http://vk.com/album530637_155130031)
Палац Вітрів був побудований в 1799 р. Це п'ятиповерхова будівля має одну особливість: його товщина дорівнює товщині одних покоїв. Палац використовувався жінками, що живуть в палаці для того, щоб спостерігати за навколишнім світом без побоювання, що їх хтось побачить. У стінах палацу розташовані 953 гратчастих вікна, а сама будівля продувається вітрами наскрізь, за що і отримало свою назву.
Хочу від себе додати, що більшість визначних місць в Індії, в тому числі Палац Вітрів, знаходяться в єбенях, або ж посеред не дуже охайних вулиць та кварталів. Для того щоб ви краще зрозуміли, уявіть собі, якби київські Золоті Ворота чи Михайлівський собор був розташований посередині троєщинського базару, чи наприклад на Лівому березі в районі ДВРЗ. Це спочатку шокує ... сміття, люд, ларьки біля будівель які стоять не одну сотню років і мають цінність ЮНЕСКО. А потім ти вже не звертаєш на це уваги, зачарований красою та древністю.
Насолодившись Палацом Вітрів, зробивши фото та показавши дулі місцевим мавпам, ми поїхали далі, де на нас чекала всесвітньо відома Обсерваторій Джантар Мантал (на фото), найбільша з п'яти збережних обсерваторій, побудованих в Індії.
Джантар-Мантар - була збудована у 1727-1734 рр. махараджою Савай Джай Сінгхом в заснованому ним незадовго до цього місті Джайпурі. В обсерваторії зберігаються інструменти, що представляють собою вершину середньовічного астрономічного мистецтва. Інструменти для вимірювань відрізняються колосальними габаритами. Так, сонячний годинник Джантар-Мантара вважають найбільшими в світі (27 метрів в поперечнику).
(більше фоток тут: http://vk.com/album530637_155130031)
Обсерваторія стала останнім місцем, яке ми відвідали в Джайпурі. Захід сонця супроводжував нашу дорогу до готелю, де нас чекав дуже приємний і затишний "гест хаус", в якому ми знайшли смачну вечерю, сутінковий затишок та бажаний відпочинок. Наступний день обіцяв бути не меньш цікавим, на нас чекали місто Агра та знаменитий Тадж Махал.
Далі буде...
P.S. У Джайпурі з нами, а саме зі мною та моєю Сестрою трапилася одна неприємна ситуація. Після вечері наша банда вирішила поїхати на центральний базар: прогулятися та отримати можливість придбати сувеніри, відчути місцевий колорит. Було вже темно і ліхтарі не всюди радували око, освітлюючи темпряву "як в сраці негра".
Наша неприємність почалася з того, що ми почали ловити рікши, щоб доїхати до точки Б. Але я якось не подумав, що не всі індуси знають англійську. То ж, зловивши першого ліпшого вело-рікшу, я спробував пояснити куди нам треба. Переляканий індус махнув гривою і повіз ... так він нас катав, крутячи педалі як стахановець, години 2-3. Ця неймовірна цікава подорож вечірніми єбенями Джайпура супроводжувалася зупинками Шефа і нашими намаганнями пояснити англомовним індусам куди нам треба, які ті, в свою чергу, перекладали Шефу на хінді. Таких зупинок стало 5-6, поки я не псіхонув і, забравши Сістер, пересів з нею до англомовного прокачаного Шефа в жовтих сандалях, який довіз нас за подвійну таксу до нашого готелю. Фуххх... видихнули ми з Натахою, і побажали здоров'я всім велосипедистам стахановцям міста Джайпур та індійському філіалу спортивного руху "Торпедо".
Мораль. Перед тим як сісти в Індії в мото- чи вело-рікшу, упевніться що Шеф зрозумів куди вас везти, киваючи гривною і повторюючи енну кількість разів "ноу проблем". Якщо любите екстрім по єбєням індійських кварталів "шо за нах", йор велкам ;)
На фото dante_sinner і Натаха
Продовжимо. Насолодившись місцевим City Palace Complex, ми спустилися у нижнє місто, де по дорозі нам трапився не менш старовинний індуістський храм, без жодного туриста та відкритий для всіх охочих його відвідати. Не знаю його назви, але храм прекрасний.
Наступною місциною, що нас цікавила був Палац Вітрів. Але перш ніж потрапити до нього, по дорозі ми зупинилися, щоб насолодитися красою Джал Махал "Палацу на воді" (на фото), що фантастично виділявся серед сучасної битовухи міста за нашими спинами. Як повідомив нам наш супроводжуючий, у Палаці часто влаштовують концерти. Ніби вода та особлива архітектура споруди, сприяє хорошій акустиці в залі, де виконується класика та фольк.
Нажаль у нас не було можливості, а вірніше часу, щоб потрапити всередину Палацу. То ж ми поїхали далі, де попереду нас чекав Хава Махал "Палац Вітрів" / Palace of Winds (на фото)
(більше фоток тут: http://vk.com/album530637_155130031)
Палац Вітрів був побудований в 1799 р. Це п'ятиповерхова будівля має одну особливість: його товщина дорівнює товщині одних покоїв. Палац використовувався жінками, що живуть в палаці для того, щоб спостерігати за навколишнім світом без побоювання, що їх хтось побачить. У стінах палацу розташовані 953 гратчастих вікна, а сама будівля продувається вітрами наскрізь, за що і отримало свою назву.
Хочу від себе додати, що більшість визначних місць в Індії, в тому числі Палац Вітрів, знаходяться в єбенях, або ж посеред не дуже охайних вулиць та кварталів. Для того щоб ви краще зрозуміли, уявіть собі, якби київські Золоті Ворота чи Михайлівський собор був розташований посередині троєщинського базару, чи наприклад на Лівому березі в районі ДВРЗ. Це спочатку шокує ... сміття, люд, ларьки біля будівель які стоять не одну сотню років і мають цінність ЮНЕСКО. А потім ти вже не звертаєш на це уваги, зачарований красою та древністю.
Насолодившись Палацом Вітрів, зробивши фото та показавши дулі місцевим мавпам, ми поїхали далі, де на нас чекала всесвітньо відома Обсерваторій Джантар Мантал (на фото), найбільша з п'яти збережних обсерваторій, побудованих в Індії.
Джантар-Мантар - була збудована у 1727-1734 рр. махараджою Савай Джай Сінгхом в заснованому ним незадовго до цього місті Джайпурі. В обсерваторії зберігаються інструменти, що представляють собою вершину середньовічного астрономічного мистецтва. Інструменти для вимірювань відрізняються колосальними габаритами. Так, сонячний годинник Джантар-Мантара вважають найбільшими в світі (27 метрів в поперечнику).
(більше фоток тут: http://vk.com/album530637_155130031)
Обсерваторія стала останнім місцем, яке ми відвідали в Джайпурі. Захід сонця супроводжував нашу дорогу до готелю, де нас чекав дуже приємний і затишний "гест хаус", в якому ми знайшли смачну вечерю, сутінковий затишок та бажаний відпочинок. Наступний день обіцяв бути не меньш цікавим, на нас чекали місто Агра та знаменитий Тадж Махал.
Далі буде...
P.S. У Джайпурі з нами, а саме зі мною та моєю Сестрою трапилася одна неприємна ситуація. Після вечері наша банда вирішила поїхати на центральний базар: прогулятися та отримати можливість придбати сувеніри, відчути місцевий колорит. Було вже темно і ліхтарі не всюди радували око, освітлюючи темпряву "як в сраці негра".
Наша неприємність почалася з того, що ми почали ловити рікши, щоб доїхати до точки Б. Але я якось не подумав, що не всі індуси знають англійську. То ж, зловивши першого ліпшого вело-рікшу, я спробував пояснити куди нам треба. Переляканий індус махнув гривою і повіз ... так він нас катав, крутячи педалі як стахановець, години 2-3. Ця неймовірна цікава подорож вечірніми єбенями Джайпура супроводжувалася зупинками Шефа і нашими намаганнями пояснити англомовним індусам куди нам треба, які ті, в свою чергу, перекладали Шефу на хінді. Таких зупинок стало 5-6, поки я не псіхонув і, забравши Сістер, пересів з нею до англомовного прокачаного Шефа в жовтих сандалях, який довіз нас за подвійну таксу до нашого готелю. Фуххх... видихнули ми з Натахою, і побажали здоров'я всім велосипедистам стахановцям міста Джайпур та індійському філіалу спортивного руху "Торпедо".
Мораль. Перед тим як сісти в Індії в мото- чи вело-рікшу, упевніться що Шеф зрозумів куди вас везти, киваючи гривною і повторюючи енну кількість разів "ноу проблем". Якщо любите екстрім по єбєням індійських кварталів "шо за нах", йор велкам ;)
На фото dante_sinner і Натаха