Мені здається, про "духовне" і "загальне благо" ти пишеш з легкою зверхністю як щось далеке й абстрактне, варте мозку щонайменше матері Терези. А от особисто я, скажімо, місто Львів дуже чітко і яскраво сприймаю як свою особисту власність. Доля будівництва на Федорова мене гребе, звичайно, менше, ніж доля мого власного будинку. Але коли я бачу, як гине ансамбль і пропадають археологічні цінності, я відчуваю приблизно те саме, як те, що я відчував, коли в мене вкрали ровер. Може, це допоможе тобі зрозуміти, про що саме я пишу, якщо таке відчуття колективної власності в тебе відсутнє
( ... )
звичайно. ти ж, певне, був у заграницях, ге? і бачив, який континґент ходить на різноманітні акції протесту. невже ти гадаєш, що в цих людей відсоток їхньої дорогої комуналки є меншим ніж відсоток нашої дешевої комуналки у середньостатистичного львівського водія маршрутки або продавця?
в бідних районах може жити й більше. проте не треба змальовувати картину так, що у Львові всі поголовно живуть у малесеньких квартироньках. австрійська двокімнатка - це як дві мої двокімнатки, наприклад. давай краще ти скажеш - який відсоток львів’ян живе у переповнених совкових квартирах (понад дві особи на совкову кімнату?).
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Leave a comment