Мармароси-Чорногора. День 2: Хата під полониною Лисичою--полонина Лисича--Піп Іван
День 2. Відстань: 10.8 км; висоти: 900--1940--1510; загальна швидкість: 1.1 км/год
Програма другого дня полягала в підйомі на Попа Івана Мармароського і ночівлі десь одразу за ним. Цей день був найвидовищнішим за весь похід, саме того дня Мармароси розгорталися для нас у всій своїй красі з найрізноманітніших ракурсів.
Полонина Лисича:
Під сам підйом підгребли в обід.
Перекусили і попхалися вгору.
Перед останнім ривком ми вийшли на край величного скелястого льодовикового цирку.
Панорама (5600х1254)
Непомітно ми вийшли на румунський кордон. Крок вправо - і ви в шенгенській зоні.
Піп Іван Мармароський - неймовірний.
Там де підйом, там і спуск.
На спуску погода стала псуватися, справа лізли хмари, а зліва блискало і гуркотіло.
Моментально стемніло.
Румунський кордон на Мармаросах являє собою не що інше, як грунтову дорогу тире стежку, на якій зрідка стоять стовпчики (причому старих польських кам"яних стовпчиків більше, ніж сучасних) і не спостерігається зовсім ніяких атрибутів сучасного державного кордону типу колючого дроту. Лиш інколи можна побачити ряд стовпів, які або ще стоять, або просто лежать в мотках давно зіржавілої колючки. І хоч заходити за бугор в процесі переходу можна без проблем, ночувати краще в Україні. Якщо заночувати а 20 метрів від кордону по інший бік, можна відгребти проблем від румунських прикордонників. Прикордонників ми за весь похід не бачили ні разу, але краще не спокушати долю, бо прецеденти були.
Все це діло природньо скінчилося дощем. Тому ми без зволікань знайшли місце ночівлі в шалено красивій долині під Попом Іваном і там впали.
Програма другого дня полягала в підйомі на Попа Івана Мармароського і ночівлі десь одразу за ним. Цей день був найвидовищнішим за весь похід, саме того дня Мармароси розгорталися для нас у всій своїй красі з найрізноманітніших ракурсів.
Полонина Лисича:
Під сам підйом підгребли в обід.
Перекусили і попхалися вгору.
Перед останнім ривком ми вийшли на край величного скелястого льодовикового цирку.
Панорама (5600х1254)
Непомітно ми вийшли на румунський кордон. Крок вправо - і ви в шенгенській зоні.
Піп Іван Мармароський - неймовірний.
Там де підйом, там і спуск.
На спуску погода стала псуватися, справа лізли хмари, а зліва блискало і гуркотіло.
Моментально стемніло.
Румунський кордон на Мармаросах являє собою не що інше, як грунтову дорогу тире стежку, на якій зрідка стоять стовпчики (причому старих польських кам"яних стовпчиків більше, ніж сучасних) і не спостерігається зовсім ніяких атрибутів сучасного державного кордону типу колючого дроту. Лиш інколи можна побачити ряд стовпів, які або ще стоять, або просто лежать в мотках давно зіржавілої колючки. І хоч заходити за бугор в процесі переходу можна без проблем, ночувати краще в Україні. Якщо заночувати а 20 метрів від кордону по інший бік, можна відгребти проблем від румунських прикордонників. Прикордонників ми за весь похід не бачили ні разу, але краще не спокушати долю, бо прецеденти були.
Все це діло природньо скінчилося дощем. Тому ми без зволікань знайшли місце ночівлі в шалено красивій долині під Попом Іваном і там впали.