Мармароси-Чорногора. День 1: Ділове--Хата під Лисичою
Відстань: 10.5 км; висоти: 420--900 м; загальна швидкість: 2.0 км/год.
З Рахова в Ділове ми приїхали звичайним рейсовим автобусом. В Діловому одразу пішли в заставу, передали свої документи прикордонникам і отримали перепустку в прикордонну зону. (Прикордонники ввічливо попросили в нас 50 гривень на ксероксний папір. Ми не змогли відмовити. Тепер рідна країна може спати спокійно.) Потім мій тато пішов вточняти в місцевих дорогу на Попа Івана, і йому детально пояснили, як пройти до місцевого пароха :)
В перший день ми мали відійти від Ділового і, підійшовши під підйом на Попа Івана, заночувати десь в долині біля потока.
Шлях пролягав дуже гарною ущелиною зі скелями і водоспадами.
Розрахунок стати в долині на ніч провалився, тому що вона була дуже стрімкою, глибокою і рівних місць під намет не містила взагалі. Тому ми пройшли значно більше, ніж хтіли, аж поки не піднялися до хатки по дорозі на полонину Лисичу. Хатка розбита і засрана, але поруч була вода, дрова і місця під намети.
(далі буде)
З Рахова в Ділове ми приїхали звичайним рейсовим автобусом. В Діловому одразу пішли в заставу, передали свої документи прикордонникам і отримали перепустку в прикордонну зону. (Прикордонники ввічливо попросили в нас 50 гривень на ксероксний папір. Ми не змогли відмовити. Тепер рідна країна може спати спокійно.) Потім мій тато пішов вточняти в місцевих дорогу на Попа Івана, і йому детально пояснили, як пройти до місцевого пароха :)
В перший день ми мали відійти від Ділового і, підійшовши під підйом на Попа Івана, заночувати десь в долині біля потока.
Шлях пролягав дуже гарною ущелиною зі скелями і водоспадами.
Розрахунок стати в долині на ніч провалився, тому що вона була дуже стрімкою, глибокою і рівних місць під намет не містила взагалі. Тому ми пройшли значно більше, ніж хтіли, аж поки не піднялися до хатки по дорозі на полонину Лисичу. Хатка розбита і засрана, але поруч була вода, дрова і місця під намети.
(далі буде)