Колись давно, коли я вагалася чим мені займатися в першу чергу: писати чи фотографувати, я напросилася в студію до одного фотографа - хотіла постажируватися у нього, подивитися як він працює. Ми приємно поспілкувалися і він сказав: «Ми з дружиною так познайомилися: і вона, і я фотографували. В неї виходило набагато краще ніж у мене. Але зараз вона
(
Read more... )
Comments 12
Reply
А як пояснити чоловікам - справді не знаю. Думатиму й далі.
А твоя робота - то взагалі жах-жах. Я не завжди з першого разу прочитати можу.
Тримайся.
Reply
Можно ждать, конечно... Ведь все равно больше ничего не остается.
А ты не читай про работку :) Там всегда с первого абзаца понятно, что дальше будет про очередной экспириенс в плане разнообразия жизни, а с моей работой позитива там искать не стоит :)
Reply
А про роботу всеодно читатиму - не можна все життя ховатися.
Reply
діти виростуть, а чоловік? з ним все життя доведеться гратися))
а діти недовго лишать у спокої, народять верейку онуків
хіба що оглухнути на старість і симулювати маразм..
чи стати відлюдником в будиночку в горах біля моря
чи зробити власні професійні вподобання сімейною традицією(хто?! хто поцупив мій папір??)))
чи?..
Reply
Симулювати маразм?.. В такому розрізі промовка "Старість - не радість, маразм - не оргазм" набуває нового сенсу!
сімкйні традиції - таки так... але ж хто тих дітей знає? Звісно, Іван зараз пише вірші і малює складні ігри, Софія щодня вимагає нову заготовку "книжку писати"... Та хто там знає, що далі буде?
Reply
А зараз пишу коли є внутрішні сили)))) Бо малій 1 рік і 4 місяці і майже все віддається їй. Але, теж не скаржуся, щось та й пишеться))))
Напевно, це все індивідуально.
Reply
Та лякатися не варто! У кожно бувають спади і підйоми.
Reply
Leave a comment