Завжди буде більше тих, хто виходить на площу вже після революції… (я навіть скажу, непорівняно більше)
Зазвичай, перша фраза, яку люди кажуть, коли їм дають в руки пакет з фарбою чи димовуху: «У мене завтра пари». Ти їм: «Там пацани сидять», а вони: «Бля буду, і душой, і тілом з вами, але у мене тиждень до зарплати, сам на обсосах сиджу». І йдуть
(
Read more... )
Comments 21
(The comment has been removed)
Reply
ALE!!!
Koly Wy i ja i on toj stanut ukkrainciamy u wsiomy - gordytysia SWOJEJU Mowoju, gordytysia sczo ty same Z UKRAINY i td....
Todi wid koznogo z nas - jak i wid kameniu kunytogo do wody chwyli, jak i wid lampy ta Soncia switlo - rozchodytymetsia chwylia ta`switlo ukrainskosti.
A na TYCH - pererachowanych - nemaje czogo liczyty!
Zliczaty potribno si Soboju.
Reply
А вперед треба йти. Безумовно. Скинувши трупи.
Reply
Reply
Оно хтось виставив статтю Тобачнєга, і мені пофіг там, де він бреше, але непофіг там, де він утрірує правду(
От на наступні цитати мені нема шо йому заперечити, блять:
http://2000.net.ua/2000/aspekty/amplituda/68928
"Именно поэтому сегодняшние матерые националисты Павлычко и Яворивский большую часть своей жизни прослужили советскими политработниками от литературы - борцами с украинским буржуазным национализмом. Тарасюк работал советским дипломатом и сотрудником ЦК КПУ. Кравчук был коммунистическим идеологом, а практически весь «террариум» со сцены «майдана» годами усердно отирался в приемной Леонида Кучмы и перешел в оппозицию лишь после того, как за профнепригодность и супервороватость был выброшен из номенклатурной обоймы вторым Президентом Украины."
А шо, нє?(
Reply
Reply
Симчич - Павличка... Най би той симчич ще й свого любімого йущенка задушив за компанію.
Reply
Leave a comment