Леві-Строс про різні методи пізнання світу та внутрішню потребу людини знайти порядок та сенс, І ч.
Клод Леві-Строс (Claude Lévi-Strauss) 1908-2009, бельгійський вчений, який виріс у Франції, деякий час жив у обох Америках, антрополог, про якого кажуть, що створив школу структуралізму, але самоневизнаний її творцем (про що він прямо каже в одному з своїх інтерв’ю, цей факт наводиться у книжці на яку я спираюсь). Ідеї Леві-Строса створили цілу революцію у соціальних науках тому що пояснюють людству, яким воно є, та як пізнає світ.
Сам Леві-Строс казав, що змалечку його дратувало що називають «ірраціональним» і він спромагався знайти лад, який існує за тим, що нам здається безладним.
Леві-Строс каже, що коли нинішнє суспільство зустрічається з звичками або переконаннями, які здаються дивними, або протирічать здоровому глузду, вони пояснюються як залишки або реліквії архаїчної суспільної думки. Але він показує, що ці способи мислення продовжують жити між нами. Ми часто даємо їм волю та співіснують з іншими формами думок, більш «прирученими» що нині етикетуються як наукові. Леві-Стросс запропонував нові теорії майже у всіх галузях антропології, чим встановив нову загальну теорію культури що акцентує важливість прихованих структур, що діють «за сценою» як певний вид синтаксису.
Він розробив вчення, яке спромагається довести, що нема великої різниці між формами думки культур, які у сучасності називаються «примітивними» та сучасно домінуючою культурою.
Леві-Строс виріс у артистичному середовищі, вчив право та потім працював професором філософії старших класів до 1935 року у середній школі у Франції, та само як наприкінці свого життя. У 1935 році, розчарувавшись у філософії, прийняв пропозицію кафедри соціології в університеті Сан-Пауло у Бразилії. Наприкінці цього року лекцій, разом з своєю жінкою здійснив свою першу етнографічну експедицію у район Матто Гроссо (якщо перекласти назву з португальської, означає «густий чагарник»). Іншу експедицію реалізував у 1938 році, коли пожив декілька місяців у напівкочовій групі індєйців. Після цих двох подорожей Леві-Строс переконався, що його місією є більш теоретична антропологія (етнологія) ніж польові дослідження (етнографія).
Тим не менш, другий раз повернувся до Америки, але вже з іншої причини: друга світова війна та нацистська загроза. У 1943 році у статусі біженця-жида від німецького вторгнення у Францію, почав працювати у публічній бібліотеці Нового Йорку над докторською тезою «Елементарні структури родинних зв’язків», яка зробила революцію у антропології. Але поки я не говоритиму про цю працю. Поговоримо про тотемізм.
Наприкінці XVIII антропологи були заінтриговані загадкою тотемізму. Тотемізмом називається практика що складається з символьної асоціації якоїсь соціальної групи, як то клану або родової лінії з певним типом тварини чи рослини (рідкіше, з якимось природним феноменом, як то блискавка, чи з якимось предметом, як то линва, чи навіть кора якогось дерева).
Тотемний звір перетворюється на емблему або відзнаку що успадковується від групи, яка носить таку назву. Тотемізм був «відкритий» у кінці 18 ст. англійським торговцем та перекладачем на прізвище Лонг.
Загадка тотемізму захопила уяву антропологів, які почали вбачати містичне взаємопоєднання членів групи з тотемною твариною. Думалося що ті звірі втримували братні родові зв’язки з кланами що носили їхнє ім’я. Вважалося що вбивати тотемну тварину було табу. Але були випадки, коли ця заборона не вписувалась у практичні дослідження поведінки.
У 1912 році Дуркхейм написав що тотемізм був своєрідною формою примітивної релігії. Було багато інших теорій, але інтерес до тотемізму впав до 1920 року поки темою знов не зайнявся Леві-Строс у 1962 році. Він вирішив, що з самого початку головною перепоною для антропологів була проблема визначення явища Ще раніш теорії критикувалися тому що довільно поєднували розрізнені елементи з яких неможливо було довести що відносяться до тотемізму. Леві-Строс підхопив ці давнішні критики. Він вирішив, що тотемізм то ніщо інше, як фантазія чи ілюзія антрополога, якась проекція. Що тотемізм не існує, а існує «тотемічна ілюзія». Але що вона означає?
Леві-Строс побачив інтимний взаємозв’язок розвинутих на початку сторіччя теорій про тотемізм з істерією, відкритою приблизно у той самий час. Так само як тотемізм був результатом довільного поєднання безлічі непов'язаних звичаїв і вірувань, психіатричні інституції кінця 19 ст. називали істерією також, по суті, конгломерат симптомів поєднаних досить безпідставно. Тотемізм і істерія стали модними у тому ж самому культурному середовищі приблизно одночасно. Так що дикими були, скоріше, уявлення, ніж феномени які вони спромагались пояснити.
Типіфікація певної групи особистостей як шанувальників якогось тотему, так само «істеричних» груп несвідомо мотивувалася у мислителів 19 ст. бажанням побачити у дикуні або у психічно хворому когось набагато відмінного від себе самих. Їхні теорії були відмазками, щоб уникнути мати справу з певними небажаними характеристиками їх самих, тих, з якими стикалися примітивні або істеричні.
Таким чином, вчені виселили з свого морального всесвіту певні способи мислення, які здавалися їм ірраціональними або незв'язними. Виявилось що відмінність між психічним захворюванням і нормальним психічним функціонуванням є більше кількісною ніж якісною.
Не декларованою причиною теорій про тотеми, які підкреслювали тісний зв’язок між особистістю та тотемним звіром, було надавання науковій ортодоксії зручної форми класифікації культур в залежності від їх відношення до натурального світу.
Теорія тотемізму перш за все є зовнішньою проекцією нашого світу, подібно до екзорсизму психічної поведінки несумісної з необхідністю (найістотнішій у християнських поглядах) бачити людину відмінною від природи. Приписати «дикунству» цілу систему ідентифікації з тваринами, від якої західна людина ймовірно повністю визволена, було метою тотемічної теорії, що дозволяла розрізнити, всередині-культурно, між цивілізованим та диким.
Далі буде: як насправді пояснити тотемізм?
PS. Нажаль я не можу читати Леві-Строса в оригіналі, я тільки переказала з переказаного. Навіть не знаю, чи правильно пишу його прізвище. Текст, який тут представлено, є вільним переказом з моїми добавками.
Взято з “Lévi-Strauss para principiantes” ISBN 987-9065-47-6 Цю книжку з серії «для початківців» можна знайти та скачати з інтернету. У мене є інші книжки серії у паперовому вигляді, але саме цю я знайшла у мережі, тому що зацікавилась темою символів. Добре, що текст цієї книжки читав та робив зауваження сам Леві-Строс, він був ще живий, тому довіряю, що його ідеї передані досить вірно до школи, яку він створив. Ідеями Леві-Строса користувалися потім навіть його критики.
Сам Леві-Строс казав, що змалечку його дратувало що називають «ірраціональним» і він спромагався знайти лад, який існує за тим, що нам здається безладним.
Леві-Строс каже, що коли нинішнє суспільство зустрічається з звичками або переконаннями, які здаються дивними, або протирічать здоровому глузду, вони пояснюються як залишки або реліквії архаїчної суспільної думки. Але він показує, що ці способи мислення продовжують жити між нами. Ми часто даємо їм волю та співіснують з іншими формами думок, більш «прирученими» що нині етикетуються як наукові. Леві-Стросс запропонував нові теорії майже у всіх галузях антропології, чим встановив нову загальну теорію культури що акцентує важливість прихованих структур, що діють «за сценою» як певний вид синтаксису.
Він розробив вчення, яке спромагається довести, що нема великої різниці між формами думки культур, які у сучасності називаються «примітивними» та сучасно домінуючою культурою.
Леві-Строс виріс у артистичному середовищі, вчив право та потім працював професором філософії старших класів до 1935 року у середній школі у Франції, та само як наприкінці свого життя. У 1935 році, розчарувавшись у філософії, прийняв пропозицію кафедри соціології в університеті Сан-Пауло у Бразилії. Наприкінці цього року лекцій, разом з своєю жінкою здійснив свою першу етнографічну експедицію у район Матто Гроссо (якщо перекласти назву з португальської, означає «густий чагарник»). Іншу експедицію реалізував у 1938 році, коли пожив декілька місяців у напівкочовій групі індєйців. Після цих двох подорожей Леві-Строс переконався, що його місією є більш теоретична антропологія (етнологія) ніж польові дослідження (етнографія).
Тим не менш, другий раз повернувся до Америки, але вже з іншої причини: друга світова війна та нацистська загроза. У 1943 році у статусі біженця-жида від німецького вторгнення у Францію, почав працювати у публічній бібліотеці Нового Йорку над докторською тезою «Елементарні структури родинних зв’язків», яка зробила революцію у антропології. Але поки я не говоритиму про цю працю. Поговоримо про тотемізм.
Наприкінці XVIII антропологи були заінтриговані загадкою тотемізму. Тотемізмом називається практика що складається з символьної асоціації якоїсь соціальної групи, як то клану або родової лінії з певним типом тварини чи рослини (рідкіше, з якимось природним феноменом, як то блискавка, чи з якимось предметом, як то линва, чи навіть кора якогось дерева).
Тотемний звір перетворюється на емблему або відзнаку що успадковується від групи, яка носить таку назву. Тотемізм був «відкритий» у кінці 18 ст. англійським торговцем та перекладачем на прізвище Лонг.
Загадка тотемізму захопила уяву антропологів, які почали вбачати містичне взаємопоєднання членів групи з тотемною твариною. Думалося що ті звірі втримували братні родові зв’язки з кланами що носили їхнє ім’я. Вважалося що вбивати тотемну тварину було табу. Але були випадки, коли ця заборона не вписувалась у практичні дослідження поведінки.
У 1912 році Дуркхейм написав що тотемізм був своєрідною формою примітивної релігії. Було багато інших теорій, але інтерес до тотемізму впав до 1920 року поки темою знов не зайнявся Леві-Строс у 1962 році. Він вирішив, що з самого початку головною перепоною для антропологів була проблема визначення явища Ще раніш теорії критикувалися тому що довільно поєднували розрізнені елементи з яких неможливо було довести що відносяться до тотемізму. Леві-Строс підхопив ці давнішні критики. Він вирішив, що тотемізм то ніщо інше, як фантазія чи ілюзія антрополога, якась проекція. Що тотемізм не існує, а існує «тотемічна ілюзія». Але що вона означає?
Леві-Строс побачив інтимний взаємозв’язок розвинутих на початку сторіччя теорій про тотемізм з істерією, відкритою приблизно у той самий час. Так само як тотемізм був результатом довільного поєднання безлічі непов'язаних звичаїв і вірувань, психіатричні інституції кінця 19 ст. називали істерією також, по суті, конгломерат симптомів поєднаних досить безпідставно. Тотемізм і істерія стали модними у тому ж самому культурному середовищі приблизно одночасно. Так що дикими були, скоріше, уявлення, ніж феномени які вони спромагались пояснити.
Типіфікація певної групи особистостей як шанувальників якогось тотему, так само «істеричних» груп несвідомо мотивувалася у мислителів 19 ст. бажанням побачити у дикуні або у психічно хворому когось набагато відмінного від себе самих. Їхні теорії були відмазками, щоб уникнути мати справу з певними небажаними характеристиками їх самих, тих, з якими стикалися примітивні або істеричні.
Таким чином, вчені виселили з свого морального всесвіту певні способи мислення, які здавалися їм ірраціональними або незв'язними. Виявилось що відмінність між психічним захворюванням і нормальним психічним функціонуванням є більше кількісною ніж якісною.
Не декларованою причиною теорій про тотеми, які підкреслювали тісний зв’язок між особистістю та тотемним звіром, було надавання науковій ортодоксії зручної форми класифікації культур в залежності від їх відношення до натурального світу.
Теорія тотемізму перш за все є зовнішньою проекцією нашого світу, подібно до екзорсизму психічної поведінки несумісної з необхідністю (найістотнішій у християнських поглядах) бачити людину відмінною від природи. Приписати «дикунству» цілу систему ідентифікації з тваринами, від якої західна людина ймовірно повністю визволена, було метою тотемічної теорії, що дозволяла розрізнити, всередині-культурно, між цивілізованим та диким.
Далі буде: як насправді пояснити тотемізм?
PS. Нажаль я не можу читати Леві-Строса в оригіналі, я тільки переказала з переказаного. Навіть не знаю, чи правильно пишу його прізвище. Текст, який тут представлено, є вільним переказом з моїми добавками.
Взято з “Lévi-Strauss para principiantes” ISBN 987-9065-47-6 Цю книжку з серії «для початківців» можна знайти та скачати з інтернету. У мене є інші книжки серії у паперовому вигляді, але саме цю я знайшла у мережі, тому що зацікавилась темою символів. Добре, що текст цієї книжки читав та робив зауваження сам Леві-Строс, він був ще живий, тому довіряю, що його ідеї передані досить вірно до школи, яку він створив. Ідеями Леві-Строса користувалися потім навіть його критики.