Цитата
Ми знову прогадали з президентом. На ділі Порошенко винищує Українських патріотів і затягує конфлікт в угоду євросоюзу, який готовий на будь-що заради ситого спокійного життя. Не розуміючи, що потурання агресору тільки збільшує апетит у Путіна, який зумів настільки зомбувати московію і так підкупити частину західних політиків та журналістів, що вони не помітили початок світової війни. Чергової. Бо потурання агресору і безнаказанність в Грузії дозволила запланувати і провести аналогічну операцію в Україні. А далі піде як по маслу, Україна, прибалтика, Польща, скільки дозволять захапати - стільки й захапає.
Війна без мобілізації, без воєнного стану, без визнання дійсного стану війни веде до винищення населення. Насправді схід України хоче того самого, що й захід України - спокійного заможного життя, наявності робочих місць, гідної зарплати, безпеки, можливості ведення бізнесу, соціальної справедливості. Я ще у грудні - лютому попереджував майданців, що цілі внутрішнього майдану і зовнішнього майдану одинакові до моменту повалення режиму Януковича. А після цього, цілі розходяться. Внутрішній майдан, який організували плутократи, хоче прийти до влади і далі експлуатувати країну в тому ж режимі, що і попередні 20 з гаком років.
Вони як вогню бояться народовладдя, реального впливу громадян на владу. Бо тоді не можна буде красти, не можна бути над народом і керувати ним як стадом баранів. А саме так вони хочуть керувати, задурманюючи голови «населення» релігією, забобонами, віджилим минулим, телесеріалами, спортом, чим попало, тільки не реальністю. Вони страшно бояться озброєної громади яка може за себе постояти. Тому й були дурнуваті заклики мирно протестувати, мітингувати, просити, молитися. А патріотів тим часом відстрілювали як куріпок. Сцена майдану мала свою персональну охорону, і туди допускалися виключно свої, перевірені. Щоб не було дискусії, обрання правильної стратегії і тактики. Тому на сцені тільки молилися, співали пісні, слухали депутатів та іноземців. Молилися довго, десь 80% часу.
Після втечі Януковича, який виявився надзвичайно лякливим, плутократи зраділи, бо вже їхня мета здійснилася на 100 відсотків. Вони почали домовлятися з регіоналами, як далі керувати країною. Регіонали зраділи, зрозумівши, що їм нічого не буде, що все йде по-старому, то почали примазуватися до нової-старої влади. Вони залишили все міліцейське, все воєнне, все гебістське керівництво. І почали домовлятися з Путіним про співпрацю. Але Путіну така постановка питання не сподобалася. Навіщо йому мати в Україні якусь «самостійність»? Та ще й Євросоюз пхатися. Коли треба йти в ярмо до Путіна. Він один має керувати,а не якісь там українські злодюжки. От тут-то наші плутократи почали їздити по закордонам, просити гроші, плакатися на поганого Путіна і робити вигляд, що нічого не відбувається. І боронь боже захищатися серйозно від московії! Тому спокійно здали Крим, заборонивши стріляти армії. Місяцями нічого не робили з сепаратистами, даючи всім втекти з грішми, досі годують сепаратистів у Криму. А ми - Українці знову опинилися в ситуації, коли влада бреше, краде, не виконує своїх прямих обов’язків -захищати країну. Базарять ніби правильно, але нічого не роблять. Західні країни, бачачи таку поведінку Української влади дивується. Як же так? Захід вводить санкції, дозволяє торгувати, дає гроші, а нова влада не мобілізує населення, не об’являє воєнного стану, не бореться з агресором. То чи варто таку владу і таку країну захищати? Вона сама по собі розпадеться!. Дурням не місце в сучасному світі.
На жаль і народ наш виявився недалекоглядним. Не зрозумів, що просити владу марно! Влада пообіцяє і все одно обдурить! Потрібно мати механізм контролю за владою! Щоб оперативно на неї впливати, замінюючи балакунів, на гарних виконавців. І такий механізм є, це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдум». Але жоден з учасників майдану цього не зрозумів! Вони наївно думали, що за них хтось буде думати… і за них все робити. Казали - «Ми люди прості, хай там з цими законами юристи та депутати розбираються.» От вони і розібралися. А тепер цих простаків винищують на кордоні між російськими військами і місцевими бандитами. Погано озброєні, ненавчені, неекіпіровані з зрадниками у верхівці влади. Жінки їхні знову просять і моляться. Сумно і боляче дивитися.
Війна без мобілізації, без воєнного стану, без визнання дійсного стану війни веде до винищення населення. Насправді схід України хоче того самого, що й захід України - спокійного заможного життя, наявності робочих місць, гідної зарплати, безпеки, можливості ведення бізнесу, соціальної справедливості. Я ще у грудні - лютому попереджував майданців, що цілі внутрішнього майдану і зовнішнього майдану одинакові до моменту повалення режиму Януковича. А після цього, цілі розходяться. Внутрішній майдан, який організували плутократи, хоче прийти до влади і далі експлуатувати країну в тому ж режимі, що і попередні 20 з гаком років.
Вони як вогню бояться народовладдя, реального впливу громадян на владу. Бо тоді не можна буде красти, не можна бути над народом і керувати ним як стадом баранів. А саме так вони хочуть керувати, задурманюючи голови «населення» релігією, забобонами, віджилим минулим, телесеріалами, спортом, чим попало, тільки не реальністю. Вони страшно бояться озброєної громади яка може за себе постояти. Тому й були дурнуваті заклики мирно протестувати, мітингувати, просити, молитися. А патріотів тим часом відстрілювали як куріпок. Сцена майдану мала свою персональну охорону, і туди допускалися виключно свої, перевірені. Щоб не було дискусії, обрання правильної стратегії і тактики. Тому на сцені тільки молилися, співали пісні, слухали депутатів та іноземців. Молилися довго, десь 80% часу.
Після втечі Януковича, який виявився надзвичайно лякливим, плутократи зраділи, бо вже їхня мета здійснилася на 100 відсотків. Вони почали домовлятися з регіоналами, як далі керувати країною. Регіонали зраділи, зрозумівши, що їм нічого не буде, що все йде по-старому, то почали примазуватися до нової-старої влади. Вони залишили все міліцейське, все воєнне, все гебістське керівництво. І почали домовлятися з Путіним про співпрацю. Але Путіну така постановка питання не сподобалася. Навіщо йому мати в Україні якусь «самостійність»? Та ще й Євросоюз пхатися. Коли треба йти в ярмо до Путіна. Він один має керувати,а не якісь там українські злодюжки. От тут-то наші плутократи почали їздити по закордонам, просити гроші, плакатися на поганого Путіна і робити вигляд, що нічого не відбувається. І боронь боже захищатися серйозно від московії! Тому спокійно здали Крим, заборонивши стріляти армії. Місяцями нічого не робили з сепаратистами, даючи всім втекти з грішми, досі годують сепаратистів у Криму. А ми - Українці знову опинилися в ситуації, коли влада бреше, краде, не виконує своїх прямих обов’язків -захищати країну. Базарять ніби правильно, але нічого не роблять. Західні країни, бачачи таку поведінку Української влади дивується. Як же так? Захід вводить санкції, дозволяє торгувати, дає гроші, а нова влада не мобілізує населення, не об’являє воєнного стану, не бореться з агресором. То чи варто таку владу і таку країну захищати? Вона сама по собі розпадеться!. Дурням не місце в сучасному світі.
На жаль і народ наш виявився недалекоглядним. Не зрозумів, що просити владу марно! Влада пообіцяє і все одно обдурить! Потрібно мати механізм контролю за владою! Щоб оперативно на неї впливати, замінюючи балакунів, на гарних виконавців. І такий механізм є, це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдум». Але жоден з учасників майдану цього не зрозумів! Вони наївно думали, що за них хтось буде думати… і за них все робити. Казали - «Ми люди прості, хай там з цими законами юристи та депутати розбираються.» От вони і розібралися. А тепер цих простаків винищують на кордоні між російськими військами і місцевими бандитами. Погано озброєні, ненавчені, неекіпіровані з зрадниками у верхівці влади. Жінки їхні знову просять і моляться. Сумно і боляче дивитися.