персонажі

[charlatanaaa]

Я думаю, цікавих і помітних людей в нашому житті правильно називати персонажами ))) Я й сама хочу бути персонажем ))) І треба вигадувати життя. Собі й іншим. Коли я бачу якусь жінку/чоловіка, що чимось привертають мою увагу, я таки дійсно можу довго придумувати їм життя. Хобі й мрії, коханців і злочини

Comments

[anonymous]

Про персонажів знайомо аж до посмішки) В сусідньому будинку живе чоловік, за яким я "спостерігаю" (в здоровому неманіакальному сенсі) вже роки три. Спочатку я його бачив на зупинці маршрутки, потім, так сталося, що його робота в місті виявилась поряд із тим місцем де працював я, тож ми стали "бачитись" частіше. Він якийсь фантастичний. Щоб його уявити, легше всього згадати героя Гаррі Поттера, того величезного дядьку шо живе в своїй окремій хатинці і носить бороду. Мій "персонаж" також дуже великий, тільки замість бороди в нього товстезні окуляри. Неможливо зрозуміти скільки йому років, десь так від 28 до 47. Він ніколи не поспішає, навіть навпаки. Він як кит чи може слон, його розміри, напевно, виключають швидкі і різкі рухи. Він курить. Однієї зими йому шось трапилось із ногою, і він мусив обгортати її поліетіленом аби не намочити

[charlatanaaa]

Діма, смачно написав, і я теж, вашого, тобто київського слона вважала глибоко нещасним. Бачиш, така псевдоманіакальність, виходить, у нас риса сімейна )))
У мене є ще один дядько, років 45 (так він теж виглядає останні 7-8 років), і він дуже швидко ходить. Я часто, негласно, вступаю з ним у перегони і намагаюся вздовжу усієї вулиці не відставати від нього )) Зимою він ходить у хутряній шапці (хоча решту одягу в нього вже нормального пострадянського стилю) і завжди, завжди білі-білі панчохи які завжди, завжди видно з під дещо коротких, чорних, костюмних штанів. Але найцікавіше, це коли він тягне за собою сина, зі школи, маленького, той не встигає, і тоді, здається, рука мого чергового персонажу рооооозтягується на пару метрів. Я так і не знаю, куди він кожен день поспішає. Хочеться аж зловити його і сказати: "Фуф, стоп, стань подихай" ))) Так шо цей мужчина трмає мене в спортивній формі )))))

[ext_517675]

Про персонажів знайомо аж до посмішки) В сусідньому будинку живе чоловік, за яким я "спостерігаю" (в здоровому неманіакальному сенсі) вже роки три. Спочатку я його бачив на зупинці маршрутки, потім, так сталося, що його робота в місті виявилась поряд із тим місцем де працював я, тож ми стали "бачитись" частіше. Він якийсь фантастичний. Щоб його уявити, легше всього згадати героя Гаррі Поттера, того величезного дядьку шо живе в своїй окремій хатинці і носить бороду. Мій "персонаж" також дуже великий, тільки замість бороди в нього товстезні окуляри. Неможливо зрозуміти скільки йому років, десь так від 28 до 47. Він ніколи не поспішає, навіть навпаки. Він як кит чи може слон, його розміри, напевно, виключають швидкі і різкі рухи. Він курить. Однієї зими йому шось трапилось із ногою, і він мусив обгортати її поліетіленом аби не намочити