приклад
коли ми були в Чiапасi, нас запросив переночувати мiсцевий селянин.
вдома нема електрики.
вечеря складаеться з кiлькох кукурудзяних млинцiв та або кави, що не кондицiйна на продаж, або з напою з кукурудзи.
в Нiкарагуа ми тиждень жили в селi без свiтла, з однiею криницею води на село.
ми жили в найбагатшого чоловiка i вiн був аж настiльки багатий, що мiг дозволити собi годувати нас за роботу. аж настiльки багатий, що раз на два днi мiг дозволити собi свiжий сир - тобто проте1н.
i там, i там основна продукцiя селян - кава на експорт.
(принаймнi, у них своя земля: або глибоко iсторично в iндiанцiв Чiапасу, або близько-iсторично в результатi рреформ 80-х у Нiкарагуа.)
селянин отримуе за мiшок кави (100 фунтiв=45 кг) близько 2 доларiв.
а тепер подумаймо, скiльки я чи ти купимо кави за 10 гривень?
куди йде рiзниця? на транспортування? бачив я один кораблик у Нiкарагуа: там тих мiшкiв сотнi тисяч.
"органiзацiя"?
а отут ближче.
яка органiзацiя?
що ми оплачуемо, оплачуючи таку рiзницю?
ми з вами оплачуемо мансiони та яхти членiв ради директорiв кiлькох корпорацiй, що купують каву з цiло1 Латинсько1 Америки.
ми оплачуемо третi автомобiлi всiм тим яппi, якi займаються вкладанням капiталу - взагалi не виробництвом, а спекуляцiею.
ми оплачуемо величезнi гонорари юрб юристiв, психоаналiтикiв i iже с нiмi, що обслуговують вищезазначених.
ми оплачуемо вiйськовi витрати Пентагону та бомбування Лiвану Iзра1лем.
рiч не в Штатах чи Заходi.
це лише як приклад.
ми купуемо шмотки й оплачуемо бюрократичний апарат Китаю, тюрми для дисидентiв та iдологiю + цензуру
он i в Гаванi е такий собi кросiвий райончег мансiонiв: там живуть апаратчики.
ми купуемо бензин i оплачуемо палаци iмамiв, вiйну в Чечнi й футбольний клуб Абрамовича чи Муаммара Каддафi.
а виробник паше так, що ми з Сiмоном, два сильнi молодики, видихалися поряд iз ним - а на вечерю мае двi тортiль1 та кухоль посолю, а його дiти не мають достатньо проте1нiв.
це до того, що дехто тут iще каже, що цей свiт - ледь не найкращий з можливих свiтiв.
я б розумiв, якби людство зараз виробляло явно недостатньо на всiх.
але нерiвнiсть не мaе бути в таких масштабах.
цей свiтовий лад йобнутий на всю голову.
штука в тому, що жертви тiею чи iншою мiрою - абсолютнiйша бiльшiсть.
в тому числi й ти, блiн, якщо тобi 25 рокiв треба кредит на квaртиру вiддавати лише для того, щоб потiм тво1м дiтям те саме треба було робити.
i в тому числi отой яппi з третьою машиною, який не може зупинитися.
i все заради iррацiонального бажання розкошiв,
+ тупо бажання влади.
а кожен закритий у своему, роз"jeднанi всi...
й iррацiональнiсть, закладена в цiле, робить рабом кожну частинку, бiльшiсть людей.
вдома нема електрики.
вечеря складаеться з кiлькох кукурудзяних млинцiв та або кави, що не кондицiйна на продаж, або з напою з кукурудзи.
в Нiкарагуа ми тиждень жили в селi без свiтла, з однiею криницею води на село.
ми жили в найбагатшого чоловiка i вiн був аж настiльки багатий, що мiг дозволити собi годувати нас за роботу. аж настiльки багатий, що раз на два днi мiг дозволити собi свiжий сир - тобто проте1н.
i там, i там основна продукцiя селян - кава на експорт.
(принаймнi, у них своя земля: або глибоко iсторично в iндiанцiв Чiапасу, або близько-iсторично в результатi рреформ 80-х у Нiкарагуа.)
селянин отримуе за мiшок кави (100 фунтiв=45 кг) близько 2 доларiв.
а тепер подумаймо, скiльки я чи ти купимо кави за 10 гривень?
куди йде рiзниця? на транспортування? бачив я один кораблик у Нiкарагуа: там тих мiшкiв сотнi тисяч.
"органiзацiя"?
а отут ближче.
яка органiзацiя?
що ми оплачуемо, оплачуючи таку рiзницю?
ми з вами оплачуемо мансiони та яхти членiв ради директорiв кiлькох корпорацiй, що купують каву з цiло1 Латинсько1 Америки.
ми оплачуемо третi автомобiлi всiм тим яппi, якi займаються вкладанням капiталу - взагалi не виробництвом, а спекуляцiею.
ми оплачуемо величезнi гонорари юрб юристiв, психоаналiтикiв i iже с нiмi, що обслуговують вищезазначених.
ми оплачуемо вiйськовi витрати Пентагону та бомбування Лiвану Iзра1лем.
рiч не в Штатах чи Заходi.
це лише як приклад.
ми купуемо шмотки й оплачуемо бюрократичний апарат Китаю, тюрми для дисидентiв та iдологiю + цензуру
он i в Гаванi е такий собi кросiвий райончег мансiонiв: там живуть апаратчики.
ми купуемо бензин i оплачуемо палаци iмамiв, вiйну в Чечнi й футбольний клуб Абрамовича чи Муаммара Каддафi.
а виробник паше так, що ми з Сiмоном, два сильнi молодики, видихалися поряд iз ним - а на вечерю мае двi тортiль1 та кухоль посолю, а його дiти не мають достатньо проте1нiв.
це до того, що дехто тут iще каже, що цей свiт - ледь не найкращий з можливих свiтiв.
я б розумiв, якби людство зараз виробляло явно недостатньо на всiх.
але нерiвнiсть не мaе бути в таких масштабах.
цей свiтовий лад йобнутий на всю голову.
штука в тому, що жертви тiею чи iншою мiрою - абсолютнiйша бiльшiсть.
в тому числi й ти, блiн, якщо тобi 25 рокiв треба кредит на квaртиру вiддавати лише для того, щоб потiм тво1м дiтям те саме треба було робити.
i в тому числi отой яппi з третьою машиною, який не може зупинитися.
i все заради iррацiонального бажання розкошiв,
+ тупо бажання влади.
а кожен закритий у своему, роз"jeднанi всi...
й iррацiональнiсть, закладена в цiле, робить рабом кожну частинку, бiльшiсть людей.