Берестейщина украинская
Источник - журнал "Над Бугом i Нарвою": http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_1543.html
Володимир Сергійчук
Українські етнічні території
Розташована на північному заході українського етнічного розселення, Берестейщина постійно плекала культуру і мову матері України і завжди тягнулася до своєї рідні. Хоч би які грози зачіпали цей український масив, тут наші предки та їхні діти й онуки жили справжнім українством. І коли їх пробували переконувати в приналежності до когось із сусідів, вони наводили безліч доказів на користь українськості Берестейщини.
І сьогодні, коли в Білорусі, всупереч давно усталеним науковим висновкам, у тому числі й видатного білоруського вченого Я. Карського, питання етнічної приналежності автохтонного населення цього краю продовжує дискутуватися ідеологами державної влади, місцеві українці заявляють: „Загальновизнана межа розселення цих народів (українців і білорусів - В. С.) у Брестській області проходить по ріці Ясельді до впадіння її в ріку Прип’ять, потім по річці Прип’ять до впадіння у неї ріки Горинь з різними за величиною відхиленнями від цієї лінії у східному та північному напрямках по всій її довжині. На південь і на захід від цієї лінії, тобто в Малоритському, Брестському, Жабинківському, Кобринському, Березівському, Дрогичинському Іванівському, Кам’янецькому, Пінському і Столинському районах повністю, атакожу Пружанському, Івацевицькому, Ляховицькому, Ганцевицькому і Лунінецькому районах частково проживає корінне українське населення. За приблизним підрахунком його чисельність складає близько 1,0 мільйона чоловік” (М. Козловський, Ще раз спитаймо себе: хто жми такі насправді? - Голос Берестейщини. -1994. -ч. 1).
До речі, саме український склад населення цього регіону зумовив те, що за умовами Берестейської угоди в 1918 році вказаний регіон включався до складу України. Від Пружан кордон мав іти до Вигонівського озера. Ця лінія в основному відповідала етнічному розселенню українців на тутешніх теренах із сивої давнини.
( Читать далее... )
Володимир Сергійчук
Українські етнічні території
Розташована на північному заході українського етнічного розселення, Берестейщина постійно плекала культуру і мову матері України і завжди тягнулася до своєї рідні. Хоч би які грози зачіпали цей український масив, тут наші предки та їхні діти й онуки жили справжнім українством. І коли їх пробували переконувати в приналежності до когось із сусідів, вони наводили безліч доказів на користь українськості Берестейщини.
І сьогодні, коли в Білорусі, всупереч давно усталеним науковим висновкам, у тому числі й видатного білоруського вченого Я. Карського, питання етнічної приналежності автохтонного населення цього краю продовжує дискутуватися ідеологами державної влади, місцеві українці заявляють: „Загальновизнана межа розселення цих народів (українців і білорусів - В. С.) у Брестській області проходить по ріці Ясельді до впадіння її в ріку Прип’ять, потім по річці Прип’ять до впадіння у неї ріки Горинь з різними за величиною відхиленнями від цієї лінії у східному та північному напрямках по всій її довжині. На південь і на захід від цієї лінії, тобто в Малоритському, Брестському, Жабинківському, Кобринському, Березівському, Дрогичинському Іванівському, Кам’янецькому, Пінському і Столинському районах повністю, атакожу Пружанському, Івацевицькому, Ляховицькому, Ганцевицькому і Лунінецькому районах частково проживає корінне українське населення. За приблизним підрахунком його чисельність складає близько 1,0 мільйона чоловік” (М. Козловський, Ще раз спитаймо себе: хто жми такі насправді? - Голос Берестейщини. -1994. -ч. 1).
До речі, саме український склад населення цього регіону зумовив те, що за умовами Берестейської угоди в 1918 році вказаний регіон включався до складу України. Від Пружан кордон мав іти до Вигонівського озера. Ця лінія в основному відповідала етнічному розселенню українців на тутешніх теренах із сивої давнини.
( Читать далее... )