Коли на души переживанє...
Коли на души єка тривога чи переживанє, навіть, б сє здавало, безпричинне, я йду на розмову з Місяцьом. Мій брат-близнюк щонайменше, вміє вислухати. А я отримую нагоду сє виговорити комусь близкому, комусь, хто не дорікне, а єк і дасть пораду, то виважену а практичну.
Отак при остатні розмові сє подумало, же будь-які творчі чи робочі проєкти, а, тим бирше, людскі стосунки, єкі мают амбіцію на тривалість, є так, єк вихід на гірский ґрунь: спочєтку дорога тєжка і навіть звивиста, но потім виходиш нагору і йдеш на висоті рівнов стежков. От і я зара так йду догори. І маю переживанє, жеби не втратити те, до чого ще не дійшов им...
А ще Ворон мені сказав, же, скілько б не було падінь, народжений літати, все єдно досєгне висот.
Знову і знову...
© Борис Явір Іскра, 2013-11-11