А ще подумала, що повністю довіритись Божій волі -- то спосіб перейти на свою лінію життя. Один з способів.

Підсумовуючи день сьогоднішній. Все що ви робите робіть на всі 100. Воно приносить набагато більше задоволення, радості і відчуття включеності, ніж коли ти тягнеш щось за вуха. І треба бути з абсолютно відкритим серцем до Бога і до світу. До речі, коли ти робиш щось на всі 100, то це легше зробити. Не знаю кращого способу прожити життя.

Ми можемо зіграти всі ролі, які лиш здатні собі уявити. Нафіга самим себе обмежувати?

І я починаю шкодувати за тими часами, коли була такою вільною, вільною в думці, в емоціях, що переробивши все за день лягала увечері спати і от серед ночі вскакувала з ліжка щоб записати якусь архиважливу думку. Бо який же я від того кайф ловила!)

От я багато читала і чула про те, що треба виходити з зони комфорту. Хоч моя думка була така, що це нормально -- мати зону комфорту, там відпочивати і відновлювати сили. Інше питання, що коли ти в ній як в теплиці якійсь живеш. Але тут в befor прочитала фразу, яка мені дуже сподобалась, "Если вы периодически выводите себя за границы вашего комфортного ( Read more... )

От до мене тільки що дійшло -- ну як -- відчулося, ота свобода, про яку усі говорять. Не надумана собі ілюзія, яку дехто несе перед собою. А оте -- коли ти вже пройдеш усілякі там межі. І починаєш розуміти, що отими подіями світ і справді підштовхує тебе до відчуття свободи. У свободи, між іншим, солодкий смак, ну такий гірко солодкий, були ще ( Read more... )

Якось тут до мене кілька днів тому дійшло, що воно й справді стається все як має бути. Я тоді то всетакими гарними словами думала, а зараз забула. Але нехай ( Read more... )

От памятаєте я писала пост про те, що без любові ми наче й не живемо? В от я знайшла дуже схожу думку. Коли я знаходжу такі схожі думки, то вже точно знаю, що мені не здається) переходьте по ссилці і читайте статтю

- Человек живет пока его кто-то любит. Любого человека обязательно кто-то любит, иначе бы он не жил. Мать, отец, бабушка, дедушка, ( Read more... )

Знайшла десь -- не знаю навіть звідки воно ( Read more... )

От сьогодні то зрозуміла. Механізм. Просто коли ви з людиною близькі і стараєтеся стати ще ближче -- ви зблизька бачите одну якусь рису, або іншу -- але не бачите того в комплексі. І не бачите тої людини в світі -- її відношення, її способів реакції і комунікації зі світом. А потім якось так от подивишся здалеку -- і бачиш що може та одна риса і ( Read more... )

Є на світі речі які ми можемо, а є які не можемо. Об'єктивно, і це треба розуміти. Ми часто розстроюємось через ті, що не можемо, але то смішно якось виглядає. І навіть не думаємо про то, що можемо, і що з того можна викрутити ( Read more... )