Mar 24, 2013 22:37
От до мене тільки що дійшло -- ну як -- відчулося, ота свобода, про яку усі говорять. Не надумана собі ілюзія, яку дехто несе перед собою. А оте -- коли ти вже пройдеш усілякі там межі. І починаєш розуміти, що отими подіями світ і справді підштовхує тебе до відчуття свободи. У свободи, між іншим, солодкий смак, ну такий гірко солодкий, були ще колись такі таблетки від горла. ( то я зараз не викаблучуюсь красивими словами, а справді так думаю, а інші на думку не спадають, щоб описати). І верх отої свободи нічого нема -- в людському житті. Якби люди знали як то -- вони б її самі хотіли. А так вони почуваються безпечніше в своїх залежностях. Але то треба бути дуже сильним, щоб отак все своє життя далі прожити -- в тій свободі. Я навіть тепер розумію для чого людей позбавляють усіх залежностей, щоб вони ставали незалежними, а потім мали можливість вибирати. Тільки так можна зробити людей сильними. Отже світові навіщось потрібні сильні люди.
Але є одне але. Бо тільки-но я відчула ту свободу, якої від мене хоче світ, як одразу подумала, що вона може бути такою ж ілюзією, як і кохання. Просто коли ти вже тої свободи досягаєш -- то починаєш розуміти, що можеш впринципі вибирати з багатьох можливих ліній і виходів. Але тепер у мене якесь таке дивне відчуття, що все на світі ілюзія.
Отож -- два головні висновки. Свободи є дві, все може бути ілюзією
Мудрію з кожним днем, да. От коли на початку року ставила собі мету помудріти, не думала, що все відбуватиметься так швидко. Але може воно того так швидко -- що вже давно пора))) Пишу усе сюди, бо електронний щоденник я перечитую частіше за паперовий.
Роздуми,
думка