(Untitled)

[bald_tomato]

Сьогодні їхав додому у одному тролейбусі з бомжем. Він не міг навіть говорити. Стояв собі та дивився у вікно. А тоді раптом почав випаровувати разом із ароматами такі тихенькі звуки. Жестами малював у повітрі дивовижні фігури, тупцював і сердився. Тон його бурмотіння потроху підвищувався, виявляючи на обличчі гримасу святого Вітта. Руді зябри

Comments

[kirritonya]

Страшно...
Страшно дивитися на нещасних старих лудей, усвідомлюючи, що їх життя пройшло марно і вже нічого не зміниш...
Страшно, що по собі не лишиться ніякого сліду...
Страшно...
Розуміючи всю безвихідь становища, вони зляться, переносять свої негативні емоції на оточуючих людей, в основному чужих, бо рідні, близьки і друзі погубилися десь на життєвому шляху. Вони нікому не потрібні...
Суспільство від таких відвертається, плює на них, не помічає... У кожного свої проблеми... то навіщо набирати на себе ще й чужі...
Дико, сумно і обідно.

[ehidna_ya]

капець.я в шоці від прочитанного.я не люблю таких ситуацій.не тому,що мені не подобається запах,слова чи вигляд такої людини.мені соромно.соромно за себе,в першу чергу.соромно за те,що я живу краще,у мене немає таких проблем,є де жити,що їсти і вдягти,навіть є вибір серед усього цього.а ця людина не гірша за мене,навіть в чомусь краща і не має елементарних умов нормального існування,не має вибору...