«Містична ніч» Середньовіччя в контексті сучасної західної культури
Сучасна культура демонструє непересічний суспільний інтерес до епохи Середньовіччя. Коріння цього зацікавлення сягає епохи Романтизму, що заперечував раціональний світогляд Просвітництва та концепцію «темних віків», натомість стверджував самоцінність Середньовіччя з його ірраціональним, містичним началом. Ґетівське переосмислення легенд про доктора Фауста дало змогу О.Шпенґлеру охарактеризувати людину Заходу як носія «фаустівської душі» і в такий спосіб засвідчити ессенціальне світоглядне значення спадщини Середньовіччя.
Розвиток цивілізації Модерну сприяв подальшому поглибленню світоглядної кризи, стимулюючи звернення до епохи Середньовіччя в пошуках втраченої гармонії, альтернативного бачення Всесвіту та місця людини в ньому. Значної популярності нині набув жанр «криптоісторичного детективу» (твори Д.Брауна, Х.Наварро тощо), сутність якого можна звести до проектування усталених уявлень щодо середньовічного містицизму на сучасну соціокультурну дійсність. Використання середньовічних мотивів та їх певна ідеалізація спостерігається й у субкультурі фентезі.
Спробуємо з’ясувати, чому в сучасній культурі активно експлуатується тема Середньовіччя, хоча медієвісти й застерігали від підміни старої «чорної легенди» про цю добу новою «золотою» [3, с. 17]. Й.Хейзінґа писав, що порівняно з пізнішими часами соціокультурні прояви життя Середньовіччя були природнішими та відвертішими. «… всі життєві події втілювались у форми, окреслені значно виразніше за сучасні. …людські відчуття зберігали той ступінь повноти та щирості, з якою й понині сприймає горе та радість дитяча душа» [5, с. 7]. Закладалися підвалини буття сучасної Європи практично в усіх його сферах: «Наскільки старанно вишукували ми в середньовічній цивілізації паростки сучасної культури! … за часів, що колись вважалися закостенілими, мертвими, нове скрізь вже давало паростки…» [5, с. 5]. Таким чином, звернення до Середньовіччя вмотивовано прагненням краще зрозуміти сучасність. В цьому контексті слід згадати філософські концепції «Нового Середньовіччя», вироблені протягом ХХ ст.
М.Бердяєв розглядав історію як процес зміни «денних» і «нічних» епох. Раціональний «день» - це Античність і Новий час, а Середньовіччя є епохою «нічною». Проте, «… вночі бувають одкровення, яких не знає день. … Ніч є метафізичнішою, онтологічнішою за день. Денний покрив не лише в природі, а й в історії є нетривким, він легко зривається, в ньому немає глибини» [2, с. 6-7]. Після цивілізаційних катастроф ХХ ст. «духовні начала нової історії є вичерпаними… ми виступили з денної історичної епохи та вступили до епохи нічної» [2, с. 5-6]. Наступає Нове Середньовіччя, сенс якого «в оголенні безодні буття, в стоянні лицем до лиця перед першоосновою буття», «перехід від раціоналізму нової історії до ірраціоналізму чи надраціоналізму середньовічного типу» [2, с. 8]. В Новому Середньовіччі «наука повертається до своїх магічних витоків… виявиться магічний характер техніки… Релігія та знання знову входять у контакт» [2, с. 33]. Певним підтвердженням цього прогнозу може бути поява постнекласичної науки, що поєднує знання з соціокультурними цінностями, а гносеологічного суб’єкта - зі світом. Антропний принцип, за яким структура Всесвіту передбачає появу розумного спостерігача - людини [1], становить певну паралель із середньовічною концепцією макрокосму та мікрокосму. Синергетичний підхід до процесів творення Порядку з Хаосу знаходиться поза межами класичного детермінізму [1], але є аналогічним до алхімічних уявлень щодо самовдосконалення матерії [4].
Інша інтерпретація Нового Середньовіччя [6] має виражений есхатологічний характер. За Р.Вакка, «середньовічне майбутнє» може настати після глобальної техногенної катастрофи. Він пропонує створення аналогів чернечих общин, що зберігали б знання в перспективі глобального занепаду, подібно до описаних С.Ланьє у циклі романів про ченця Ієро.
В свою чергу, У.Еко моделює Нове Середньовіччя як епоху, що вже почалася [6]. Він вказує на типово середньовічні ознаки сучасності: розпад і переформатування імперій, зниження ролі держави при зростанні влади неофеодальних корпорацій; пандемії, загострення есхатологічних настроїв; мандрівне європейське студентство; комуни хіпі та анархістів, як аналоги жебракуючих орденів [6]. Дискусії схоластів є подібними до інтелектуальних ігор структуралістів, «варварський» стиль середньовічного прикладного мистецтва - до еклектики поп-арту. Візуальний тип сучасної масової культури знаходить певну аналогію в архітектурі готичного собору, що поєднує «і рекламний плакат, і телеекран, і містичний комікс» [6]. Користуючись цією логікою, можна побачити паралелі між постмодерном, в якому «немає нічого нового» (Б.Гройс) та сентенцією Гійома з Конша (XIIст.): «Ми переказуємо стародавніх, а не винаходимо нового» [3, с. 136]. Постмодерна інтертекстуальність є подібною до еклектики середньовічних текстів. Сучасна герменевтика має аналог в Середньовіччі, коли не лише біблійні тексти піддавалися «багатосмисловому» тлумаченню [3, с. 29, 94], а й увесь Універсум мислився як грандіозний священний текст, що потребує прочитання, інтерпретації та розуміння: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» [Ів. 1:1].
Незалежно від обраної точки зору в концептуальному різноманітті інтерпретацій Нового Середньовіччя можна констатувати притаманність сучасній епосі певних рис цієї «містичної ночі». Вочевидь, це і зумовлює соціокультурну актуальність спадщини Середньовіччя.
Література
1. Алексеева Л.А. Философия науки и техники / Л.А.Алексеева, Р.А.Додонов, Д.Е.Муза. - Донецк: ДонНТУ, 2006. - С. 25-27.
2. Бердяев Н.А. Новое Средневековье / Н.А.Бердяев. - М.: Феникс; ХДС-пресс, 1991. - 84 с.
3. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры / А.Я.Гуревич. - М.: Искусство, 1984. - 350 с.
4. Родигін К. Феномен алхімії: Час, Хаос і Порядок / К.Родигін, В.Білецький // Схід. - 2009. - № 8 (99). - С. 113-116.
5. Хейзинга Й. Осень средневековья / Й.Хейзинга. - М.: Наука, 1988. - 540 с.
6. Эко У. Средние века уже начались / У.Эко // Иностр. лит. - 1994.- №4. - C. 258-267.
Перша публікація:
Родигін К.М. «Містична ніч» Середньовіччя в контексті сучасної західної культури / К.М. Родигін // Філософські виміри сучасної соціальної реальності: матеріали міжнародної наукової конференції. - Донецьк: ДонНУ, 2011. - С. 64-66.