І плетуться долі,
як ріки течуть.
Ген, поміж горбами,
низом, долинами.
Де тихіше - гладь,
а стрімкіше - хвиля б'є.
Так і кожен з нас,
як дано жиє.
Але кожна річка
прагне стати морем.
Й там, на глибині,
буде, друже, спокій
і тобі й мені.

Час,
машинами,
по вулицях міста.
Різко!
Нагло!
Нетерпеливо!
А я що?
Людина...
Для таких машин -
крапля бензину.
Тік-так.
Тік-так.
І згинув.

Я хочу обпитися ядами
до німоти в руках.
Так, щоб іти і падати.
І так, щоб на очах
у всіх, хто цього ждав.
Щоб потім тільки й моби було,
про те, як зліг і таки встав.

Я хочу викупатись в алкоголі.
Так, щоб ніколи вже не було мало.
В пустій квартирі стіни голі,
щоб не мовчали, а кричали:
у всього є кінець - і це скінчиться.
І я в сльозах, лайні ( Read more... )

Вечер тихий, от солнца алый,
Почему все так долго длилось?
Ведь, когда я ее создавал -
Даже этому возмутилась.

Ночь мудра, мелки звезды-бусы,
Ах, зачем вы ее так манили?
Да, нужна была мне моя муза,
До того как меня погубили.

По потертостям джинсовой куртки ( Read more... )

Ти з тих, що слідкують за іншими людьми,
Що власноруч розписують агітплакати.
Так чого ж варта з поміж інших ти?
За що всі мусять тебе поважати?

У закликах своїх ти красномовна.
У звинуваченнях - ще й того більше.
А лиш полова ця... вона умовна.
Бо істина одна, а правда - зовсім інше.

Старію, мамочко моя, старію.
Хоч і не видно цього по мені.
Багато ж згодом розумієш,
Коли гориш у власному вогні.

Матусю, люба, ти лиш не журися.
Для тебе завжди буду молодим.
І так у вічі пильно не дивися,
Бо як на злодію горить і видно дим.

Кате Паньковой ( Read more... )

Це, братчики рідненькі,
Фольклор з мого утроба.
Коли збирав - не упустив
Жодного мікроба.

***

Їде чорна машина...
А за ней ше чорніща!
То не просто так ляпнуто -
Розмишлєньям піща ( Read more... )

Як запах дівчини, що в літню пору проти,
Духмяний крайчик хліба, сонечка з печі,
Де б я не був, знай, чую живий дотик
Зажуреної злиднями батьківської землі.