-
що нового?
Привіт, людоньки, і Людмилам теж вітання. Кричу вслід святам, які протяжним конвоєм віддаляються від наших домівок, створюючи жахливі затори на виїздах з міста. Так, саме насичений трафік повертає відчуття рутини і оговтання після кльових снів, сповнених радісним настроєм, гостями, компліментами, музикою, танцями, алкоголем, подарунками, урочистими ( Read more... ) -
Лист до Св. Миколая.
"Привіт, дорогий старечий Миколаю. З дитинства я був невибагливим хлопчаком з приводу подарунків, та ти завжди приносив мені більше, аніж я очікував. Я вдячний тобі за це. Ця ніч особливо чарівна, бо падає сніг - дивина для кожної нової зими, дякую ( Read more... ) -
наодинці.
Наодинці ( Read more... ) -
пунктуальна.
Виявилось, несподіваний кінець академічної осені відбувся разом з вчасним приходом зими. Догорають рештки осінньої музики в плеєрі. Далекі вересневі спогади тепер вкриті шаром рихлого снігу, такого як сьогодні за вікном. Ніби набридлі фіранки, висять ще теплі жовтневі полотна, точно заготовлені для котрогось невизнаного генія. У шафі лежить зім' ( Read more... ) -
запрошення на двох.
До сьогодні я не розумів слова "кон'юнктура". Вікіпедія повчає так: "Кон'юнктура - сукупність певних умов, збіг обставин, стан речей, здатний впливати на вирішення, розв'язання якої-небудь справи, питання тощо."
Теперішній стан речей, спричинений чи то дрейфом зірок, чи - елементарно - погодою, висуває свої умови, на яких діє запрошення лише для ( Read more... ) -
перші осінні рими.
Я плаваю тепер на глибині,
Пірнаю десь у небі, що без дна.
Не страшно і не холодно мені, тепер.
На глибині.
Твоє радіо - не вірю я йому,
Прогноз погоди там завжди один:
«Похмуро, дощ, свинець». Кому ж
із нас пасує грець?
Я випишу усі свої слова,
Змотаю пельку «праведній» цензурі.
Це все, бо розболілась голова, тепер
ти спробуй- ( Read more... ) -
мені тебе бракує.
Перед сном я відвідую рай. Час, що жонглює нами - перекидає з дня в день, як осінніх комах із банки в банку. Щодень я повертаюсь додому як після буревію. Обірвані ґудзики, м'яті боки, віддавлені ступні, скуйовджені голови, а в них - думки. Про рай, в який занурююсь, ніби в матрицю. Спочатку тамуєш подих, набираючи в щоки повітря, тоді закриваєш ( Read more... )
