БОЯНИ, Буковина.
Бояни - найбільше село на шляху з Хотина до Чернівців, населене переважно румунами, має прадавню історію. Відомо, що поселення з назвою Боян, що тоді належало власнику на ім’я Тебуч, існувало вже в наприкінці XIV століття. Його діти, Петрашка та Елена, отримали від молдавського господаря Олександра Доброго акт про підтвердження їхнього володіння частиною Боян.
Перша згадка про Бояни датується 4 лютого 1523 року. Тоді молдавський воєвода Штефаніци своєю грамотою визначив писаря Іванка власником Боянул Маре, «Великого Бояну». А вже 8 квітня 1528 року у селі з’являється новий власник замість Іванка, у якого Боян відібрали за зраду: господар Петру Рареш дарує «село на Пруті, а саме Великий Боян, зі всіма покутами» коменданту Хотинської фортеці Іону Стирча та його брату Міхулу. Рід Стирча володіли селом до початку XVIII століття.
З 1702 року Боян на два з половиною століття переходить у володіння знатного роду Некульче. Найвідоміший представник родини, гетьман молдавського війська часів Прутського походу, письменник-літописець Іон Некульче (1672 - 1745), отримав Боян у спадок від своєї матері Катерини Кантакузіно разом ще з шістьма селами.
Іон Некульче, автор «Літопису країни Молдавії від Дабіжи-Воде до другого перебування господарем Костянтина Маврокордата» залишив вагомий слід в історії Буковино-молдавських земель, і в історії Боян зокрема. Пам’ятник земляку - політичному та військовому діячеві, видатному письменнику-літописцю встановлено в центрі села.
Із приєднанням Буковини до Австрії починається розвиток села. Особливу роль в цьому відіграло прикордонне розташування села. У 1780 році в Боянах вже існувала дерев’яна церква, 5 млинів, 2 корчми, заїжджий двір та винокурня. З 1817 року відбуваються щотижневі ярмарки, а з 1818 року в Боянах шість разів на рік проводяться великі ярмарки, на які з’їжджаються торговці з Галичини, Бессарабії та Молдови.
У 1820 році у Мареле Боян (так тоді називалося село) будується перша румунська школа, на той час дерев’яна. У 1882 році відкривається гімназія, а в 1892 році - це одна школа, де поруч з румунами вчилися українці й німці. Існувала в Боянах і єврейська школа з 4 класами навчання з викладанням німецькою.
Фото з сайту http://www.mareleboian.com/
У 1838 році нащадки Іона Нікульче зводять в Боянах перший мурований храм - церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Цей типово румунський безкупольний храм з дзвіницею над бабинцем і сьогодні є однією з архітектурних домінант села. Знаходиться храм праворуч від дороги, якщо їхати з центру у бік Хотина.
Але ще більше, ніж сама церква, привертають увагу дві церковні споруди, що з’явилися вже в наш час: різнокольорова капличка з вітражами та капличка для свічок.
Хоча майже вся громада села у середині ХІХ століття була православною, релігійне життя її не було простим. У 1850 році Бояни перейшли у власність польсько-вірменської родини Штефановичів. Почали виникати спочатку земельні конфлікти селян із власником, які змінилися релігійними конфліктами з православним священиком. Нестабільністю ситуації скористався уніатський священик з Садгори, який за допомогою нових власників почав провокувати хвилювання серед місцевих мешканців з метою послаблення в селі позицій православ’я та переманювання боянчан у греко-католицьку віру. Під загрозою вилучення з користування православної громади опинилася і Успенська церква.
Для вирішення конфлікту прийшлося втрутитися навіть владиці Євгену Гакману - майбутньому митрополиту Буковини і Далмації, який звертався до громади Боян з посланням. Вирішити конфлікт вдалося лише новопризначеному у 1857 році священику Іраклію Порумбеску - батьку знаменитого румунського композитора Кіпріана Порумбеску.
Проте у 1858 році греко-католицький приход таки в Боянах заснували. Побудували деревяну церкву, яка у 1892 році згоріла. Уніатська громада за власні кошти швидкоруч збудувала каплицю, якою користувалися, аж поки у 1896 році греко-католицька адміністрації Буковини не виділили кошти на будівництво мурованої церкви.
Так, у 1898 році у Боянах постав новий греко-католицький храм Різдва Пресвятої Богородиці, яку у 1910 році розписав художник В.Севарнитки. Після Другої світової у роки войовничого атеїзму цей храм, як і усі греко-католицькі церкви Західної України, був закритий і перетворений на склад для зберігання зерна.
У роки «перебудови» церква була відремонтована і відразу ж стала предметом спору між віруючими різних релігійних громад. Найшустрішим виявився славнозвісний священик Михаїл Жар (сьогодні - настоятель Свято-Вознесенського монастиря в Банченах, яким опікується Віктор Янукович), який забрав відреставрований храм під юрисдикцію Московського Патріархату.
У 1995 році на базі церкви Різдва та монашого скиту, що знаходився під опіку отця Михаїла Жара, створено жіночій монастир Боянської ікони Божої Матері. Крім храму Різдва на території монастиря в будинку колишнього приходського дому (початок ХХ століття) знаходиться житловий корпус для монашок. Інший триповерховий корпус з домовим храмом Боянської ікони Божої Матері збудовано у 1998 році.
Крім того, у 2000 році збудовано нову капличку. А особливий інтерес викликає господарська споруда з водонапірною вежею.
Монастир знаходиться в центрі села в декілька сот метрах від головної вулиці. Церкву Різдва добре видно з траси.
Монастир в Боянах знаменитий передусім чудодійній іконі Божої Матері, написаної у 1991 році. 18 грудня 1993 році під час богослужіння у день Св.Миколая ікона «заплакала». Це чудо спостерігав і протоієрей Михаїл Жар, який розповідав, що «очі Божої Матері були наповнені сльозами і дуже блистіли» до того, як по закінченню служби сльози Богородиці пролилися до самого низу ікони.
Рішенням Синоду УПЦ МП 4 жовтня 1994 року ікона була визнана чудотворною і відтоді є об’єктом паломництва православних християн: за 15 років до неї приклалися більше 2 мільйонів паломників з різних країн світу. Зафіксовано чимало випадків чудового зцілення людей від смертельних захворювань. Ікона зберігається в головному храмі монастиря. Ії також регулярно возять для поклоніння по області і по Україні.
Третій храм села - римо-католицький костьол Святого Яна Непомуки є, напевне, найцікавішим в Боянах. Знаходиться він при виїзді з села у бік Чернівців праворуч від дороги.
Будівництво костьолу у неоготичному стилі розпочалося римо-католицькою громадою села 8 липня 1884 року і через три роки - 12 червня 1887 року храм був освячений. Вперше польська громада постраждала під час Першої світової війни, коли росіяни відібрали у неї костьол, а священика та віруючих відправили до Сибіру. Вдруге храм був закритий совітами у 1948 році і перетворений на склад. Будинок плебанії, що знаходиться біля костьолу, спочатку було перетворено на лікарню, а в 1972 році віддано від дитячий садочок. Комуністичні вандали знищили також унікальний великий орган і багато храмового начиння.
В 1989 році костьол все ж таки вирішили повернути віруючим, але храм спробували прибрати до свої рук баптисти. Незважаючи на малу чисельність римо-католицької громади, храм все ж вдалося відстояти. Відбудовувати костьол католикам допомагала і православна громада, і підприємці, і тодішній сільський голова. Храм повторно освячений у 1914 році.
У 1898 році в Боянах збудовано мозаїчну синагогу, яку спалили під час Другої світової. Проте в селі залишився єврейський цвинтар.
Із старої забудови до наших днів дійшов будинок магістрату (ратуша), що розташований у самому центрі. При румунах тут була примарія, сьогодні - селищна рада.
Бояни не так знамениті своїм минулим, як сьогоденням. Їх сміливо можна назвати «найпродвинутішим» селом Буковини. Почалося все з того, що на початку 90-х років минулого століття місцевими підприємцями Іваном Семенюком та Миколою Гавкою створено підприємство «Родничок». Цей комплекс заводів з виробництва алюмінієвих вікон та дверей, метало черепиці, товарного бетону і тротуарної плитки буквально перевернув життя села. Бояни стали справжнім центром розваг Чернівецької області. На базі підприємства відкрито великий супермаркет, готельний комплекс «Буковинська зірка», ресторан «Принц», піцерію «Буено», автозаправочний комплекс. В лісу поруч з Боянами відкрито базу відпочинку «Сонячна долина». А найбільше враження справляє відкритий у 2005 році парк атракціонів «Зорепад» з єдиними в Західній Україні американськими горками.
На шляху від Боян до Чернівців можна завітати до великого села з назвою МАГАЛА, що знаходиться праворуч від траси. «Магала» в перекладі з турецької означає «міська околиця». Поселення виникло у XVIII столітті: якраз під завісу турецького панування на Буковині.
В селі збереглася пам’ятки архітектури національного значення - цегляна Троїцька церква (1818 рік). Церква типово молдавської архітектури: безкупольна зі скатним дахом і дзвіницею над бабинцем. Фасади церкви позбавлені декору і прорізані по верху великими напівциркульними віконними отворами.
На зведеннях і арках - орнаментальний і сюжетний розпис XIX в. Збереглися зразки дерев'яного різьблення і станкового живопису першої половини XIX в.
Сайт, присвячений Боянам (румунською мовою)
Перша згадка про Бояни датується 4 лютого 1523 року. Тоді молдавський воєвода Штефаніци своєю грамотою визначив писаря Іванка власником Боянул Маре, «Великого Бояну». А вже 8 квітня 1528 року у селі з’являється новий власник замість Іванка, у якого Боян відібрали за зраду: господар Петру Рареш дарує «село на Пруті, а саме Великий Боян, зі всіма покутами» коменданту Хотинської фортеці Іону Стирча та його брату Міхулу. Рід Стирча володіли селом до початку XVIII століття.
З 1702 року Боян на два з половиною століття переходить у володіння знатного роду Некульче. Найвідоміший представник родини, гетьман молдавського війська часів Прутського походу, письменник-літописець Іон Некульче (1672 - 1745), отримав Боян у спадок від своєї матері Катерини Кантакузіно разом ще з шістьма селами.
Іон Некульче, автор «Літопису країни Молдавії від Дабіжи-Воде до другого перебування господарем Костянтина Маврокордата» залишив вагомий слід в історії Буковино-молдавських земель, і в історії Боян зокрема. Пам’ятник земляку - політичному та військовому діячеві, видатному письменнику-літописцю встановлено в центрі села.
Із приєднанням Буковини до Австрії починається розвиток села. Особливу роль в цьому відіграло прикордонне розташування села. У 1780 році в Боянах вже існувала дерев’яна церква, 5 млинів, 2 корчми, заїжджий двір та винокурня. З 1817 року відбуваються щотижневі ярмарки, а з 1818 року в Боянах шість разів на рік проводяться великі ярмарки, на які з’їжджаються торговці з Галичини, Бессарабії та Молдови.
У 1820 році у Мареле Боян (так тоді називалося село) будується перша румунська школа, на той час дерев’яна. У 1882 році відкривається гімназія, а в 1892 році - це одна школа, де поруч з румунами вчилися українці й німці. Існувала в Боянах і єврейська школа з 4 класами навчання з викладанням німецькою.
Фото з сайту http://www.mareleboian.com/
У 1838 році нащадки Іона Нікульче зводять в Боянах перший мурований храм - церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Цей типово румунський безкупольний храм з дзвіницею над бабинцем і сьогодні є однією з архітектурних домінант села. Знаходиться храм праворуч від дороги, якщо їхати з центру у бік Хотина.
Але ще більше, ніж сама церква, привертають увагу дві церковні споруди, що з’явилися вже в наш час: різнокольорова капличка з вітражами та капличка для свічок.
Хоча майже вся громада села у середині ХІХ століття була православною, релігійне життя її не було простим. У 1850 році Бояни перейшли у власність польсько-вірменської родини Штефановичів. Почали виникати спочатку земельні конфлікти селян із власником, які змінилися релігійними конфліктами з православним священиком. Нестабільністю ситуації скористався уніатський священик з Садгори, який за допомогою нових власників почав провокувати хвилювання серед місцевих мешканців з метою послаблення в селі позицій православ’я та переманювання боянчан у греко-католицьку віру. Під загрозою вилучення з користування православної громади опинилася і Успенська церква.
Для вирішення конфлікту прийшлося втрутитися навіть владиці Євгену Гакману - майбутньому митрополиту Буковини і Далмації, який звертався до громади Боян з посланням. Вирішити конфлікт вдалося лише новопризначеному у 1857 році священику Іраклію Порумбеску - батьку знаменитого румунського композитора Кіпріана Порумбеску.
Проте у 1858 році греко-католицький приход таки в Боянах заснували. Побудували деревяну церкву, яка у 1892 році згоріла. Уніатська громада за власні кошти швидкоруч збудувала каплицю, якою користувалися, аж поки у 1896 році греко-католицька адміністрації Буковини не виділили кошти на будівництво мурованої церкви.
Так, у 1898 році у Боянах постав новий греко-католицький храм Різдва Пресвятої Богородиці, яку у 1910 році розписав художник В.Севарнитки. Після Другої світової у роки войовничого атеїзму цей храм, як і усі греко-католицькі церкви Західної України, був закритий і перетворений на склад для зберігання зерна.
У роки «перебудови» церква була відремонтована і відразу ж стала предметом спору між віруючими різних релігійних громад. Найшустрішим виявився славнозвісний священик Михаїл Жар (сьогодні - настоятель Свято-Вознесенського монастиря в Банченах, яким опікується Віктор Янукович), який забрав відреставрований храм під юрисдикцію Московського Патріархату.
У 1995 році на базі церкви Різдва та монашого скиту, що знаходився під опіку отця Михаїла Жара, створено жіночій монастир Боянської ікони Божої Матері. Крім храму Різдва на території монастиря в будинку колишнього приходського дому (початок ХХ століття) знаходиться житловий корпус для монашок. Інший триповерховий корпус з домовим храмом Боянської ікони Божої Матері збудовано у 1998 році.
Крім того, у 2000 році збудовано нову капличку. А особливий інтерес викликає господарська споруда з водонапірною вежею.
Монастир знаходиться в центрі села в декілька сот метрах від головної вулиці. Церкву Різдва добре видно з траси.
Монастир в Боянах знаменитий передусім чудодійній іконі Божої Матері, написаної у 1991 році. 18 грудня 1993 році під час богослужіння у день Св.Миколая ікона «заплакала». Це чудо спостерігав і протоієрей Михаїл Жар, який розповідав, що «очі Божої Матері були наповнені сльозами і дуже блистіли» до того, як по закінченню служби сльози Богородиці пролилися до самого низу ікони.
Рішенням Синоду УПЦ МП 4 жовтня 1994 року ікона була визнана чудотворною і відтоді є об’єктом паломництва православних християн: за 15 років до неї приклалися більше 2 мільйонів паломників з різних країн світу. Зафіксовано чимало випадків чудового зцілення людей від смертельних захворювань. Ікона зберігається в головному храмі монастиря. Ії також регулярно возять для поклоніння по області і по Україні.
Третій храм села - римо-католицький костьол Святого Яна Непомуки є, напевне, найцікавішим в Боянах. Знаходиться він при виїзді з села у бік Чернівців праворуч від дороги.
Будівництво костьолу у неоготичному стилі розпочалося римо-католицькою громадою села 8 липня 1884 року і через три роки - 12 червня 1887 року храм був освячений. Вперше польська громада постраждала під час Першої світової війни, коли росіяни відібрали у неї костьол, а священика та віруючих відправили до Сибіру. Вдруге храм був закритий совітами у 1948 році і перетворений на склад. Будинок плебанії, що знаходиться біля костьолу, спочатку було перетворено на лікарню, а в 1972 році віддано від дитячий садочок. Комуністичні вандали знищили також унікальний великий орган і багато храмового начиння.
В 1989 році костьол все ж таки вирішили повернути віруючим, але храм спробували прибрати до свої рук баптисти. Незважаючи на малу чисельність римо-католицької громади, храм все ж вдалося відстояти. Відбудовувати костьол католикам допомагала і православна громада, і підприємці, і тодішній сільський голова. Храм повторно освячений у 1914 році.
У 1898 році в Боянах збудовано мозаїчну синагогу, яку спалили під час Другої світової. Проте в селі залишився єврейський цвинтар.
Із старої забудови до наших днів дійшов будинок магістрату (ратуша), що розташований у самому центрі. При румунах тут була примарія, сьогодні - селищна рада.
Бояни не так знамениті своїм минулим, як сьогоденням. Їх сміливо можна назвати «найпродвинутішим» селом Буковини. Почалося все з того, що на початку 90-х років минулого століття місцевими підприємцями Іваном Семенюком та Миколою Гавкою створено підприємство «Родничок». Цей комплекс заводів з виробництва алюмінієвих вікон та дверей, метало черепиці, товарного бетону і тротуарної плитки буквально перевернув життя села. Бояни стали справжнім центром розваг Чернівецької області. На базі підприємства відкрито великий супермаркет, готельний комплекс «Буковинська зірка», ресторан «Принц», піцерію «Буено», автозаправочний комплекс. В лісу поруч з Боянами відкрито базу відпочинку «Сонячна долина». А найбільше враження справляє відкритий у 2005 році парк атракціонів «Зорепад» з єдиними в Західній Україні американськими горками.
На шляху від Боян до Чернівців можна завітати до великого села з назвою МАГАЛА, що знаходиться праворуч від траси. «Магала» в перекладі з турецької означає «міська околиця». Поселення виникло у XVIII столітті: якраз під завісу турецького панування на Буковині.
В селі збереглася пам’ятки архітектури національного значення - цегляна Троїцька церква (1818 рік). Церква типово молдавської архітектури: безкупольна зі скатним дахом і дзвіницею над бабинцем. Фасади церкви позбавлені декору і прорізані по верху великими напівциркульними віконними отворами.
На зведеннях і арках - орнаментальний і сюжетний розпис XIX в. Збереглися зразки дерев'яного різьблення і станкового живопису першої половини XIX в.
Сайт, присвячений Боянам (румунською мовою)