Городище
В селі Городище, що у Менському районі Чернігівщині, збереглося відразу дві дерев'яні церкви. Та, яка старіше і справді має архітектурну та історичну цінність, покинута громадою - Миколаївська церква 1763 року, не використовується і руйнується на очах. Селяни ж користуються більш новою Михайлівською церквою кінця ХІХ століття, яку "покращили" і причепурили в кращих традиціях рагульства. Вибір селян дійсно важко зрозуміти...
Дерев'яна Миколаївська церква 1763 року, що знаходиться на тихій вуличці на південно-західній околиці села, зведена з сосни. За типом плану церква тризрубна, триверха, складається з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря і належить до поширеного на Лівобережжі типу пам’яток. Вперше храм науково дослідив і описав у 1976 році дослідник дерев'яного зодчества С.А.Таранушенко в роботі "Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України". А мистецтвознавець і академік Григорій Логвін, вперше побачивши церкву у 1985 році, зазначив, що "перед нами - досі незнаний шедевр архітектури світового рівня... ми маємо справу з пам'яткою рівня афінського Парфенону".
Архітектура церкви справляє монументальне і величне враження: рух її форм здійснений упевнено і енергійно. Її інтер'єр, свій первинний вид, що краще зберіг, вражає динамічністю висотно розкритого простору трьох верхів.
Бабинець відкривається в неф величезній аркою-вирізом (висота 8 м), прикрашеним декоративним різьбленням. Легкий ухил стін нефи всередину і зіставлення по-різному освітлених складових заломів створюють ілюзію великого простору і висоти верхів. Церква належить до вищих досягнень українського бароко чернігово-сіверської школи.
Церква в плані тридільна з квадратним бабинцем (5 х 5 м), восьмикутним нефом (6,75 х 9 м), орієнтованим довгою стороною перпендикулярно подовжній осі будівлі, і гранованим п'ятистінним вівтарем (5 х 5 м). Довжина храму в інтер'єрі 1б, 5 м, висота нефи (до зеніту) 19,5 м.
Увінчана церква трьома верхами по два заломи кожен. У 1888 р. вона ремонтувалася, коли з півдня і півночі були прибудовані приміщення, перекриті плоскими стелями, перероблені глави, вертикальна обшивка замінена горизонтальною.
Перебудовувалася в 1888 р.: спочатку трьохзрубова споруда розширена за рахунок прирубів з півдня, півночі і заходу з ганками під навісами на стойках. Змінено оформлення верхів, прорізає західна стіна бабинця, втрачені західні двері, що вели у бабинець.
Через старі двері можна зайти всередину, щоб подивитися інтер'єр, з якого небагато, але залишилося.
Бабинець:
Підпірні дерев'яні стовпи поки що стримують верхи церкви від обвалу:
В інтер'єрі збереглася частина розписів і навіть якась скриня з церковним начинням:
В центр села за річкою на підвищенні стоїть ще один дерев'яний храм Городища - Михайлівська церква, збудована орієнтовно у 1880-тих роках. Церква однобанна й хрещата, з гострими деталями і прямими кутами. На відміну від вмираючої Миколаївської, ця церква - діюча.
Майже напроти, збереглася стара дерев'яна будівля школи, яка також не використовується.
Дерев'яна хата в Городищі:
Дерев'яна Миколаївська церква 1763 року, що знаходиться на тихій вуличці на південно-західній околиці села, зведена з сосни. За типом плану церква тризрубна, триверха, складається з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря і належить до поширеного на Лівобережжі типу пам’яток. Вперше храм науково дослідив і описав у 1976 році дослідник дерев'яного зодчества С.А.Таранушенко в роботі "Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України". А мистецтвознавець і академік Григорій Логвін, вперше побачивши церкву у 1985 році, зазначив, що "перед нами - досі незнаний шедевр архітектури світового рівня... ми маємо справу з пам'яткою рівня афінського Парфенону".
Архітектура церкви справляє монументальне і величне враження: рух її форм здійснений упевнено і енергійно. Її інтер'єр, свій первинний вид, що краще зберіг, вражає динамічністю висотно розкритого простору трьох верхів.
Бабинець відкривається в неф величезній аркою-вирізом (висота 8 м), прикрашеним декоративним різьбленням. Легкий ухил стін нефи всередину і зіставлення по-різному освітлених складових заломів створюють ілюзію великого простору і висоти верхів. Церква належить до вищих досягнень українського бароко чернігово-сіверської школи.
Церква в плані тридільна з квадратним бабинцем (5 х 5 м), восьмикутним нефом (6,75 х 9 м), орієнтованим довгою стороною перпендикулярно подовжній осі будівлі, і гранованим п'ятистінним вівтарем (5 х 5 м). Довжина храму в інтер'єрі 1б, 5 м, висота нефи (до зеніту) 19,5 м.
Увінчана церква трьома верхами по два заломи кожен. У 1888 р. вона ремонтувалася, коли з півдня і півночі були прибудовані приміщення, перекриті плоскими стелями, перероблені глави, вертикальна обшивка замінена горизонтальною.
Перебудовувалася в 1888 р.: спочатку трьохзрубова споруда розширена за рахунок прирубів з півдня, півночі і заходу з ганками під навісами на стойках. Змінено оформлення верхів, прорізає західна стіна бабинця, втрачені західні двері, що вели у бабинець.
Через старі двері можна зайти всередину, щоб подивитися інтер'єр, з якого небагато, але залишилося.
Бабинець:
Підпірні дерев'яні стовпи поки що стримують верхи церкви від обвалу:
В інтер'єрі збереглася частина розписів і навіть якась скриня з церковним начинням:
В центр села за річкою на підвищенні стоїть ще один дерев'яний храм Городища - Михайлівська церква, збудована орієнтовно у 1880-тих роках. Церква однобанна й хрещата, з гострими деталями і прямими кутами. На відміну від вмираючої Миколаївської, ця церква - діюча.
Майже напроти, збереглася стара дерев'яна будівля школи, яка також не використовується.
Дерев'яна хата в Городищі: