Шпиків
- Це і є ваш замок? - спитав я у місцевого мешканця передпенсійного віку.
- Так! Був замок, поки демократи не прийшли... - відповів той, усміхнувшись.
Так розпочався мій огляд замку Свейковських у Шпикові - депресивному східноподільському містечку. Таким депресивним він став, напевне, саме тоді, коли "демократи прийшли": колишній замок заселили мешканці, а найстаріший на Вінниччині цукровий завод ті ж самі мешканці майже повністю розтягнули цеглина за цеглиною... Незважаючи на всю депресивність Шпикова, на Вінниччині є міста і по жахливіше: наприклад, Тиврів, з яким ми у найближчі дні також познайомимося.
Містечко Шпиків, що розташований на річці Шпиківка на дорозі, що веде з Немирова до Могилів-Подільського, вперше згадується 7 травня 1494 року, як власність брацлавського зем'янина Сенка Кішки, надана йому великим князем литовським і руським Олександром. Наступна згадка про поселення - у документах 1507 року, де воно згадується, як "Ошпиків". Спадкоємець першого власника Іван Кішка продав Шпиків і кілька поселень у 1582 році князю Янушу Острозькому. після того містом володіли Замойські, Конєцпольські і Любомирські.
У 1711 році під час Прутського походу у Шпикові зупинявся російський цар Пьотр І, про що писав Олександр Пушкін в "Історії Петра". Певний час Шпиків належав Октавії - донці Станіслава Щенсного Потоцького. В середині XVIII ст. вона вийшла заміж за Леонарда Свейковського - одного з опікунів дітей князя Станіслава Любомирського. Шпиків став одним з перших володій Свейковських. Пізніше Леонард Свейковський придбав ще три десятки маєтків на південно-східному краю Речі Посполитої, а в 1790 році став Подільським воєводою.
У 1760-му році Леонард Свейковський збудував у Шпикові замок-резиденцію в бароковому стилі. Він складався з чотирьох схожих один на одного будинків, які утворювали внутрішній квадратний двір. Палацові будівлі з високими дахами вінчали чотири шестигранні в плані двоповерхові вежі. З них залишилася лише одна кутова вежа з шоломоподібною покрівлею.
Найвищою спорудою резиденції була і залишається велика квадратна в плані надбрамна вежа, що трохи виступає назовні. На жаль, згодом вона втратила своє витончене барокове завершення, і сьогодні в ній мешкають звичайні люди.
Замок лежить у підніжжя пагорба над ставком. Через особливості рельєфу зовнішні фасади замку переважно двоповерхові, а фасади, що виходять у внутрішній двір - одноповерхові, крім надбрамної вежі. Замок ніколи не зазнавав нападів, оскільки татари і турки в той час вже нападали на Поділля. Хоча у разі небезпеки облогу він міг витримати. Не зачепили замок і російські війська Апраксіна, які подавляли повстання Барських конфедератів, бо Свейковські булі противниками конфедерації.
В декількасот метрах від замку збереглася сильно перебудована вілла керуючого маєтком, створена в еклектичному стилі на початку ХХ ст. за проектом Владислава Городецького, автора мавзолею Потоцьких-Свейковських у сусідній Печері та автора багатьох київських шедеврів.
Після Леонарда Свейковського Шпиковим володіли були його старший син Міхал і онук Леон Свейковський. У 1844 році Леон Свейковський побудував в Шпикові цукровий завод - один з найперших і найбільших на Поділлі. Виробництво приносило значний прибуток, а продукція заводу відзначалася почесними нагородами Петербурзького, Московського та Нижегородського ярмарків. Шкода, але старовинні будинки заводу шпиківчани зруйнували вже за часів Незалежної України. Залишилися стояти лише дві труби.
У 1865 році Леон Свейковський продав замок камер-юркерові височайшого двору Миколі Балашову. У 1907 році тут сталася велика пожежа. Після приходу більшовиків було розібрано три вежі, а на території збудовано безлику споруду.
Ленін на замковому подвір'ї:
Замок з боку подвір'я:
Про церкву Покрови у Шпикові вперше згадується у 1767 році. Тоді це був дерев'яний храм, який мав старовинний іконостас і італійський живопис. У 1856 році до церкви прибудували три приділи з залізними дахами, а у 1863 році - дерев'яну дзвіниця з залізним дахом. Ймовірно, та церква не збереглася, а ту, що ми бачимо сьогодні, скоріш за все - новоділ.
З тих пір, як я вперше відвідав Шпиків (2010 рік), замок істотно заріс деревами. Зараз (2016 рік) його стало видно значно менше:
- Так! Був замок, поки демократи не прийшли... - відповів той, усміхнувшись.
Так розпочався мій огляд замку Свейковських у Шпикові - депресивному східноподільському містечку. Таким депресивним він став, напевне, саме тоді, коли "демократи прийшли": колишній замок заселили мешканці, а найстаріший на Вінниччині цукровий завод ті ж самі мешканці майже повністю розтягнули цеглина за цеглиною... Незважаючи на всю депресивність Шпикова, на Вінниччині є міста і по жахливіше: наприклад, Тиврів, з яким ми у найближчі дні також познайомимося.
Містечко Шпиків, що розташований на річці Шпиківка на дорозі, що веде з Немирова до Могилів-Подільського, вперше згадується 7 травня 1494 року, як власність брацлавського зем'янина Сенка Кішки, надана йому великим князем литовським і руським Олександром. Наступна згадка про поселення - у документах 1507 року, де воно згадується, як "Ошпиків". Спадкоємець першого власника Іван Кішка продав Шпиків і кілька поселень у 1582 році князю Янушу Острозькому. після того містом володіли Замойські, Конєцпольські і Любомирські.
У 1711 році під час Прутського походу у Шпикові зупинявся російський цар Пьотр І, про що писав Олександр Пушкін в "Історії Петра". Певний час Шпиків належав Октавії - донці Станіслава Щенсного Потоцького. В середині XVIII ст. вона вийшла заміж за Леонарда Свейковського - одного з опікунів дітей князя Станіслава Любомирського. Шпиків став одним з перших володій Свейковських. Пізніше Леонард Свейковський придбав ще три десятки маєтків на південно-східному краю Речі Посполитої, а в 1790 році став Подільським воєводою.
У 1760-му році Леонард Свейковський збудував у Шпикові замок-резиденцію в бароковому стилі. Він складався з чотирьох схожих один на одного будинків, які утворювали внутрішній квадратний двір. Палацові будівлі з високими дахами вінчали чотири шестигранні в плані двоповерхові вежі. З них залишилася лише одна кутова вежа з шоломоподібною покрівлею.
Найвищою спорудою резиденції була і залишається велика квадратна в плані надбрамна вежа, що трохи виступає назовні. На жаль, згодом вона втратила своє витончене барокове завершення, і сьогодні в ній мешкають звичайні люди.
Замок лежить у підніжжя пагорба над ставком. Через особливості рельєфу зовнішні фасади замку переважно двоповерхові, а фасади, що виходять у внутрішній двір - одноповерхові, крім надбрамної вежі. Замок ніколи не зазнавав нападів, оскільки татари і турки в той час вже нападали на Поділля. Хоча у разі небезпеки облогу він міг витримати. Не зачепили замок і російські війська Апраксіна, які подавляли повстання Барських конфедератів, бо Свейковські булі противниками конфедерації.
В декількасот метрах від замку збереглася сильно перебудована вілла керуючого маєтком, створена в еклектичному стилі на початку ХХ ст. за проектом Владислава Городецького, автора мавзолею Потоцьких-Свейковських у сусідній Печері та автора багатьох київських шедеврів.
Після Леонарда Свейковського Шпиковим володіли були його старший син Міхал і онук Леон Свейковський. У 1844 році Леон Свейковський побудував в Шпикові цукровий завод - один з найперших і найбільших на Поділлі. Виробництво приносило значний прибуток, а продукція заводу відзначалася почесними нагородами Петербурзького, Московського та Нижегородського ярмарків. Шкода, але старовинні будинки заводу шпиківчани зруйнували вже за часів Незалежної України. Залишилися стояти лише дві труби.
У 1865 році Леон Свейковський продав замок камер-юркерові височайшого двору Миколі Балашову. У 1907 році тут сталася велика пожежа. Після приходу більшовиків було розібрано три вежі, а на території збудовано безлику споруду.
Ленін на замковому подвір'ї:
Замок з боку подвір'я:
Про церкву Покрови у Шпикові вперше згадується у 1767 році. Тоді це був дерев'яний храм, який мав старовинний іконостас і італійський живопис. У 1856 році до церкви прибудували три приділи з залізними дахами, а у 1863 році - дерев'яну дзвіниця з залізним дахом. Ймовірно, та церква не збереглася, а ту, що ми бачимо сьогодні, скоріш за все - новоділ.
З тих пір, як я вперше відвідав Шпиків (2010 рік), замок істотно заріс деревами. Зараз (2016 рік) його стало видно значно менше: