Пустомити
Початок туристичного сезону-2011 виявився «веселим». Ідея подорожувати нерозкрученими місцями електричками та «одинадцятим номером» у 15-градусний мороз прийшла nazarlanko. А я, як фанат подібних екстримів, не міг не погодитися на таку «смачну» пропозицію. Уявіть собі: субота, ранок, ще темно, а ми з Назаром плетемося з зупинки електрички в Пустомитах в присілок Лісневичі шукати якійсь примарний палац. Закинутий палац ми такі знайшли, але про це пізніше. Спочатку про самі Пустомити.
Я був ще далеко не в усіх райцентрах Львівщини. Але уява про те, що Пустомити - далеко не найцікавіше місто області, вже встигла ствердитися десь всередині. Старий центр тут майже не зберігся. Вся старовина - це стриманий палац в центрі міста, руїни палаців в Лісневичах та на північній околиці міста, церква, перебудований в будинок культури костел, дерев’яний храм і млин в Лісневичах та буквально пару старих кам’яниць у середмісті.
Назва «Пустомити» скоріш за все походить від «пустого мита». З княжих часів тут, напевне, була митниця, яка з початком розвитку сусідніх Львова та Щирця втратила своє значення. У 1417 році поселення з тодішньою назвою Митко щирецький війт Іван Нишолек продав якомусь Станіславові Коритку за 300 празьких грошів, що підтверджено актом короля Владислава Ягайла. Під назвою Пустомити село вперше згадується у 1441 році у Львівській судовій книзі. У першій половині XVI століття містечком володів Ян Дзедушицький. У 1528 році він продав Пустомити Яну Тарновському, в якого їх у 1541 році знову викупив син Яна Дзедушицького Микола. У 1617 році власником поселення був Рафал Дзедушицький. В середині XVІІ століття Пустомитами володів його син Олександр.
У 1787 році Пустомити належали панові Якубові Домінському, з1820 року - Яну Любичу Хоєцькому. А з 1880 році раніше ні чим не примітні Пустомити стали курортом. Тодішній власник містечка Лонгін Дунка зацікавився джерелом мінеральної сірчистої води, яке було відомо ще з кінця XVIII століття. За завданнями Дунки доктор Вонсович зробив хімічний аналіз води і вона виявилася схожою на Великолюбінську. У 1882 році відкрилася купальня і зведено двоповерховий будинок на 26 кімнат. Курорт припинив свої існування з початком Першої світової війни.
Зараз вже важко сказати, хто збудував у центрі містечка двоповерховий класицистичний палац. Чи то був граф Людвіг Грохольський, якому Пустомити належали з початку 90-х років ХІХ століття, чи то наступні власники Гаванські і Марси, невідомо. Сьогодні в досить скромній двоповерховій будівлі знаходиться районна державна адміністрація. Вхід до палацу прикрашають два леви, які зараз реставруються.
Значно менше повезло іншому палацу, який знаходиться у передмісті Лісневичі. Його історію намагався досліджувати nazarlanko. За його даними в І половині ХІХ століття маєток належав Богуцьким, з 1850 року - Шолайським, з кінця ХІХ століття - Сабіні Семіновській, згодом - Марії Стройновській, а останньою власницею до 1939 року була її внучка Йоанна Медейська.
Від палацу залишилося небагато - праве крило та частина центрального корпусу. Обидві будівлі використовуються під житло.
В Лісневичах є й інші цікавинки. Так, ми випадково знайшли старий млин.
Ось як там всередині:
Хрест поблизу млина:
На цвинтарі в Лісневичах стоїть дерев'яна церква Преподобного Симеона Стовпника (1828 рік), яка належить греко-католицькій громаді.
Серед інших старих будівель Лісневичів довелося відшукати лише цю:
А ми повернемося до центру Пустомитів. На жаль, як я вже казав, від старовини тут залишилося дійсне небагато.
Це - колишній костел, перебудований під будинок культури?
А це - не надто стара церква Св. Миколая 1908 року.
Один з старих будинків поблизу вокзалу:
Вокзалу, як такого, в Пустомитах немає. Лише платформа:
Я був ще далеко не в усіх райцентрах Львівщини. Але уява про те, що Пустомити - далеко не найцікавіше місто області, вже встигла ствердитися десь всередині. Старий центр тут майже не зберігся. Вся старовина - це стриманий палац в центрі міста, руїни палаців в Лісневичах та на північній околиці міста, церква, перебудований в будинок культури костел, дерев’яний храм і млин в Лісневичах та буквально пару старих кам’яниць у середмісті.
Назва «Пустомити» скоріш за все походить від «пустого мита». З княжих часів тут, напевне, була митниця, яка з початком розвитку сусідніх Львова та Щирця втратила своє значення. У 1417 році поселення з тодішньою назвою Митко щирецький війт Іван Нишолек продав якомусь Станіславові Коритку за 300 празьких грошів, що підтверджено актом короля Владислава Ягайла. Під назвою Пустомити село вперше згадується у 1441 році у Львівській судовій книзі. У першій половині XVI століття містечком володів Ян Дзедушицький. У 1528 році він продав Пустомити Яну Тарновському, в якого їх у 1541 році знову викупив син Яна Дзедушицького Микола. У 1617 році власником поселення був Рафал Дзедушицький. В середині XVІІ століття Пустомитами володів його син Олександр.
У 1787 році Пустомити належали панові Якубові Домінському, з1820 року - Яну Любичу Хоєцькому. А з 1880 році раніше ні чим не примітні Пустомити стали курортом. Тодішній власник містечка Лонгін Дунка зацікавився джерелом мінеральної сірчистої води, яке було відомо ще з кінця XVIII століття. За завданнями Дунки доктор Вонсович зробив хімічний аналіз води і вона виявилася схожою на Великолюбінську. У 1882 році відкрилася купальня і зведено двоповерховий будинок на 26 кімнат. Курорт припинив свої існування з початком Першої світової війни.
Зараз вже важко сказати, хто збудував у центрі містечка двоповерховий класицистичний палац. Чи то був граф Людвіг Грохольський, якому Пустомити належали з початку 90-х років ХІХ століття, чи то наступні власники Гаванські і Марси, невідомо. Сьогодні в досить скромній двоповерховій будівлі знаходиться районна державна адміністрація. Вхід до палацу прикрашають два леви, які зараз реставруються.
Значно менше повезло іншому палацу, який знаходиться у передмісті Лісневичі. Його історію намагався досліджувати nazarlanko. За його даними в І половині ХІХ століття маєток належав Богуцьким, з 1850 року - Шолайським, з кінця ХІХ століття - Сабіні Семіновській, згодом - Марії Стройновській, а останньою власницею до 1939 року була її внучка Йоанна Медейська.
Від палацу залишилося небагато - праве крило та частина центрального корпусу. Обидві будівлі використовуються під житло.
В Лісневичах є й інші цікавинки. Так, ми випадково знайшли старий млин.
Ось як там всередині:
Хрест поблизу млина:
На цвинтарі в Лісневичах стоїть дерев'яна церква Преподобного Симеона Стовпника (1828 рік), яка належить греко-католицькій громаді.
Серед інших старих будівель Лісневичів довелося відшукати лише цю:
А ми повернемося до центру Пустомитів. На жаль, як я вже казав, від старовини тут залишилося дійсне небагато.
Це - колишній костел, перебудований під будинок культури?
А це - не надто стара церква Св. Миколая 1908 року.
Один з старих будинків поблизу вокзалу:
Вокзалу, як такого, в Пустомитах немає. Лише платформа: