Останній день...
Сьогодні останній день моєї роботи на державній службі. Роботі в органах виконавчої влади я присвятив більше 12 років свого життя, пройшовши шлях від простого економіста до начальника управління в обласній державній адміністрації. Тому йти мені дуже боляче. Мені буде не вистачати моєї роботи (хоча вона так вже мене задовбала), а головне - моїх співробітників і друзів. Але йти треба, бо настав час…
Дуже тривожно на душі, бо їду у невизначеність, покидаючи свій рідній Дніпропетровськ та їдучі до Львова, навіть не знаючи, де я там буду жити, і як в мене все складеться на новій роботі. Та цей крок у невизначеність - це крок до мрії. Я завжди мріяв жити на Західній Україні, мріяв про те, що все, що я так люблю: гори, замки, костели, палаці та інше, було поруч зі мною. Мріяв про те, щоб люди навколо мене розмовляли українською, мріяв допомагати владі, яка розділяє мою ідеологію, мріяв врешті решт займатися справжньою політикою.
Завтра уїжджаю до Києва на партійний з’їзд, а звідти у суботу - до Львова. Дасть Бог, все добре складеться, через декілька місяців перевезу і свою родину - Світланку і Маргаритку, без яких мені у Львові буде дуже важко. Але це не моє рішення, це рішення -наше спільне. Якщо б не наполягання дружини, я б, напевне, ніколи б не наважився на авантюру кинути держслужбу і перебратися до Львова.
Сподіваюся, знайду у Львові багато цікавих друзів. Планую 7-9 січня на Різдво трохи покататися Львівщиною. Де саме - не знаю, точніше для мене це не має значення, бо я майже ніде не був на Львівщині. Тому, хто хоче покататися зі мною, маякуйте і надавайте пропозиції, хто куди хоче поїхати :)