П'ять днів у Вірменії.
Представляю увазі читача довгоочікувану розповідь про відвідини Вірменії.
Нагадаю, що перед тим уже описував відвідини Стамбулу (Туреччини) та Грузії. Зі столиці останньої поїхав туди. Що, в принципі, було однією із цілей. У самій Вірменії ділових справ уже не мав. Зате кожен день там із п'яти проведених був неординарний та насичений вражіннями.
День перший.
Із Тбілісі виїхав вантажною машиною прямо із... митного терміналу, де ту вантажівку оформлювали :)
Довга то була історія, як саме опинився там. Скажу коротко: добрі люди допомогли :)
До вірменського кордону із Тбілісі їхати всього лише годину (бл. 70 км).
Далі кордон переходив пішки. Для українців (і мешканців країн СНД) усе просто - жодної візи. Ставлять штамп у паспорт і роблять фото для себе самих. Всьо.
На фото поданий маршрут, котрим рухався по Вірменії. Проти годинникової стрілки. День перший: Тбілісі-Садахло-Іджеван-Севан-Єреван. Другий день: Єреван. Третій: Єреван-Ечміадзін-Єреван. Четвертий: Єреван-Нораванк-Єреван (оповім потім, де то є). П'ятий день: Єреван-Аштарак-Спітак-Ванадзор-Баграташен-Садахло (тобто дорога назад). Це якщо були там чи розумієтеся трохи в цьому. Зупинявся в Єревані у друга.
Перетнувши кордон, зловив машину, в котрій їхав практично мій колега - 35-річний бізнесмен, що возить туристів по Вірменії та Грузії заодно. Розговорилися з ним на різні теми. Пан Вардан показав мені гарні місця та спеціяльно зупинявся, щоби пан Автор робив світлини. І ділився з Вами, читачу. Що і сумлінно роблю ;)
Дорогою бачив гірське озеро Севан. Ввечері та при світлі місяця. Жодним фото краси водойми не передати...
Як ви помітили - у Вірменії гарна природа. І не просто гарна, а надзвичайна. До речі, самоназва Вірменії - Айястан. Щоби знали, як буде Вірменія по-вірменськи :)
День другий: Єреван.
Столиця Вірменії видалась мені совєцьким містом. До прикладу, площа Республіки:
Помимо "радянської" за виглядом архітектури в місті є свої легенди й історії. Наприклад, у центрі міста стоїть пам'ятник жебракові, що дарував щодня жінкам квіти...
Чи такий собі міні-пам'ятник вірменським сусідам :)
Пам'ятник "Матері-Батьківщині". Вірменії, звісно. Всередині музей, у котрому героїчно описують те, як дали тягла "азерам" у Нагірному Карабасі, а вони, падлюки, дотепер не хочуть відмовитися від "ісконна армянскай тіріторії" війну з Азербайджаном.
Синій пінгвін у центрі міста, як сучасна пам'ятка :)
Пам'ятник головному архітектору Єревану (народна назва пам'ятника - діджей):
(На задньому фоні зліва - "Каскад" - центральна пам'ятка вірм.столиці).
У парку зберігєця шматок обсидіяну - вулканічної породи. Чого-чого, а землетрусів та вивержень вулканів у вірмен за всю історію явно не бракувало...
До того ж навіть світовий потоп (той, під час котрого Ной поплив у 40-денний круїз разом зі своїм зоопарком) відбувався також на етнічній вірменській території. Гора Арарат - вірменська (але конкретно зараз це територія Туреччини).
У Єревані є також мечеть. Як-не-як, сусід Вірменії - Іран (колишня Персія). Самі вірмени ж - християни. Віруючі Вірменської Апостольської Церкви.
Щоб Ви собі знали - це НЕ католицька і НЕ православна церква, а Вірменська Апостольська Церква! І ніяк інакше. Рідзво у них, до речі, не 7, а 6 січня.
(У Львові теж є вірменська церква, у самому центрі міста. Раджу при нагоді завітати.)
Вигляд Каскаду пізно ввечері:
День третій. Ечміадзін.
Ечміадзін - релігійний центрі всієї Вірменської Церкви. У світі. Дещо звідти покажу.
Одне зі старих кладовищ. Якщо не помиляюся, там мають бути поховані тридцять із чимось монахинь. Мучениць за Христову віру. У 301 році вони були страчені царем Трдатом. Так, Трдатом. Не дивуйтесь такому імені. Цей же цар опісля страти монахинь збожеволів, потім із нього вигнав бісів св. Григорій. А потім Трдат наказав хрестити Вірменію. І (вуаля!) так Вірменія стала першою у світі країною, котра прийняла християнство. Як державну релігію.
День червертий. Нораванк.
Чого-чого вірменам не бракує - то це води і каменю. Родючої землі там не так і багато, зате каменю їх вистачить, думаю, для всього світу. Ще ніде й ніколи не бачив стільки його.
Особливим місцем є монастир над каньйоном Нораванк. Від одних краєвидів там паморочиться голова :)
Хто буде у майбутньому десь там - ось вам місце розташування монастиря Нораванк:
День п'ятий. Єреван-Тбілісі.
На ранок ішов до маршрутки. Щоби виїхати за межі міста. Дорогою побачив, як на оголошенні про продаж авто написали "МАТОР" :)
Дорогою до Грузії бачив пару цікавих поселень та промзон:
А також найбільший у світі хачкар - вірменський хрест. Він містить у собі 1713 менших хрестів (як років від 301-го, тобто відлік християнства).
Села Вірменії виглядають бідно (та й міста теж). В кількох селах на заході країни живуть... курди. Це окремий народ, котрий, щоправда, без держави як такої. Іноді їх одноплемінники воюють у Туреччині та Іраку. На жаль, не похвалюся знаннями їх політичної ситуації і наразі не відповім, у чому там справа.
Ще пару кадрів дорогою назад.
А на завершення вечірній Кутаїсі. То вже Грузія (через 2 дні був у Кутаїсі, після Тбілісі). Кутаїсі - місто, із котрого перелітав до Литви. Так вийшло, що до Вільнюса квиток був утричі дешевший, ніж до Києва. Та й наявність візи стимулювала побачити більше :)
Автор дописав про Вірменію і збираєця йти спати.