Сумління картин

[andreamster]

Я чую голоси, що проникають з снів,
історії людей так схожі на істот.
Серед брудних річок, сухих вульгарних пнів,
тримаю у долонях пір’їну - колосок.

На ній граблями долі розчесані рядки,
тілесних привілеїв напівлегальних ігор.
У кучерях омели компостери граки,
під вікнами митець вдихає серце снігу.

Comments

[olenya_lli]

:) мило, навіть світло... образ сподобався: птахи, що компостують кучері омели:))

[andreamster]

Насправді граки компостують собою простір. Вони вам на фотографіях не нагадували чорні цятки. Чи пак отвори кудись...

[olenya_lli]

ні, не нагадували:) для мене птахи - це птахи: живі, рухомі, сущі... мені радше небо видається суцільною діркою. у якій птахи - ніби відмітки. якщо у дірці, звісно, можуть бути позначки... але Ваш образ по-своєму цікавий:) сьогодні вже інакше дивилась на птахів:))

[andreamster]

Напишете про це?