(Untitled)

[andreamster]

М’ята іриска холодних променів освітлює на афіші мигдальні літери дитячих мрій. Заклопотані світлофори ведуть у наперед завчених напрямках галасливі юрби іграшкових звірят паркетного світу. Кавові плями пташиних силуетів пензликами безсонних спостерігачів наносяться на килими рослинної магми. Там живуть олені, горді і прекрасні, їхня юність полягає

Comments

[rainyrei]

Певно саме зневіра веде до тої меланхолії швидкоплинних спогадів... Якщо віра інколи робить нас сліпими, то спогади, ці миготіння кадрів, просто гіпнотизує, затягує, поглинає. Можна так сидіти цілу годину і дивитись кіно своєї пам'яті. А потім розумієш, що і в тому і в другому випадку ти тупо пройобуєш Тепер. Але це можна собі дозволити, особливо коли Тепер тебе ігнорує.

[andreamster]

Загалом формально Ви праві. Але спонукати споглядати минуле може не тільки безвихідь теперішня, а просте нестримне дитяче бажання показати Вам спогад, що колись приносив мені радість, чи надав зміни.... (вибачте за конкретизацію).

[in_fin_ity]

так солодко подорожувати Вашими метафори4ними тропами...
напиватися цiєю мовою... як менi iї мало, проте є море...

[andreamster]

море.... (замріяно спостерігаю у небо), а що трішки схоже...

[in_fin_ity]

навесні воно майже небо - зливаються.

[andreamster]

у мене зараз трішки не так стіни будинку нагадують гравій осіннього берегу...