Людина - господар своєї долі. Вона - творець свого майбутнього

[alex009p]

Хто не знає  про це? Хто не вірить у це? Немає таких. Або дуже мало. І це добре.
Адже скільки людей "підтвердили" своїм життям цей «закон» життя-буття.

Comments

[oleksa_sref]

Людина - таки господар своєї долі. Єдине на що вона не може вплинути, це на те коли життя почнеться й... коли воно закінчиться. На то є інший Творець ;-)

[alex009p]

А цікаво було б десь прочитати про такі дослідження: наприклад, з певної кількості людей скільки досягли своєї мети, а скільки - ні, або щось у такому ж плані

[oleksa_sref]

По дорозі йшли два ангели - молодий та старий. Сонце почало заходити й вони поспішали знайти нічліг. Постукалися в першу хату - там жили багатії. Вони виявилися непривітними - не дали поїсти, не дали води й поклали мандрівників в хліву. Вночі молодий ангел прокинувся й побачив як старий замазує величезну дірку в стіні хліва...

Наступної ночі їм поталанило потрапити в дім бідняків. Господарі віддали їм свою вечерю й поклали в хаті, а самі пішли ночувати в хлів. На ранок всі прокинулись від плачу господині - їхня корівка-годувальниця померла. Ангели попрощалися та пішли...

Дорогою молодий не витримав та спитав: "Я не розумію, чому ти допоміг цим жадібним багатіям, а у привітних бідняків не зміг навіть врятувати єдину їхню годувальницю????"

"РЕЧІ НЕ ЗАВЖДИ Є ТАКИМИ, ЯКИМИ ВОНИ ЗДАЮТЬСЯ!"- відповів старий - "В домі багатіїв я замурував величезний скарб так, що вони його ніколи не знайдуть. А в домі бідняків, смерть приходила за господарем, а я вмовив її взяти корову..."

[alex009p]

"РЕЧІ НЕ ЗАВЖДИ Є ТАКИМИ, ЯКИМИ ВОНИ ЗДАЮТЬСЯ!" - ключова ідея притчи - подобається. Більше того, впевнений, що вона стосується всього і всіх! І, здавалося б, очевидного, і не зрозумілого.
І на тлі цієї безумовно основої ідеї якось на другий план відходять інші події притчи. Хтось за кимось приходив. Хтось когось умовляв змінити свої плани. Тільки господарі (в тому числі і своєї долі) про це нічого не знають...