Цілком таємна доставка
Вчора ввечері випадково став свідком розвантаження біля трамвайного депо на Городоцькій чергового трамвая Електрон. Вживу бачив такий процес вперше, тому зацікавився та трохи пофотографував. Щоправда, процес фотографування завершився дещо дивним епізодом, який трохи зіпсув враження від загалом позитивної події. Але про все за порядком.
2. Взагалі я просто їхав повз Городоцькою у автобусі, але коли побачив навпроти торгового центру Скриня блимання помаранчевих мигалок та трамвай на трейлері, не втримався та вийшов, щоби зробити кілька кадрів. Позаду трейлера вже стояла рампа і було очевидно, що процес от-от почнеться.
3.Робітники якраз знімали розтяжки, які кріпили вагон до трейлера. На відміну від перших екземплярів, вентиляційні кватирки тут не відкривні, а розсувні. Як на мене, це крок назад в плані зручності, хоча така конструкція очевидно дешевша.
4.
5. Вагон з рампи опускали за допомогою лебідки.
6. За процесом спостерігала група чоловіків керівного вигляду. В якийсь момент почув розмову про себе:
- Он, дивись. Ходить, фоткає.
- Та то якийсь турист напевно.
7.
8.
9. Вид з протилежного боку.
10. З цього ракурсу видно, що на відміну від перших екземплярів, двері тут не розсувні, а поворотні. Шкода, бо на мою скромну думку розсувні є більш зручними з точки зору пасажира.
11.
12. На останньому поверсі Скрині також зібралися глядачі.
12. І ось вагон вмикає дзвінок і починається спуск.
13. Трохи про техніку безпеки. Розгрузка проходила у сутінках посеред жвавої вулиці, але на жодному з робітників не було сигнального жилета, ще й футболки в усіх як на підбір чорні. Якихось огороджень, знаків чи бодай конусів я також не помітив. Хоча можливо просто в кожного з них є по сім життів у запасі.
14.
15. Загалом все пройшло спокійно.
16. Ось вагон вже на рейках.
17. Де на нього вже чекав знаменитий КрАЗ.
18. Ще трохи командної роботи.
19. І вагон тягнуть на територію депо.
20.
21. Провів вагон до воріт. На підході до них охоронець у формі ввічливо попросив на заходити на територію, на що я із розумінням відповів, що навіть не збирався. На цьому в принципі можна було і розходитися, але тут в розмову втрутився розмитий силует, що видніється на фото ліворуч. Спочатку силует повідомив, що його попросили мені сказати, що фотографувати заборонено і що його робота полягає у слідкуванні, щоби ніхто нічого не фотографував. Схоже, інтуітивно він відчував, що підстав щось вимагати в нього немає, тому з манерами типового гопника він почав вантажити мене дивними запитаннями типу "Ну а нашо ти фотографуєш? Ну а хто ти такий? Ну а шо ти з тими фотографіями потім робиш? І шо, вони в тебе потім вдома на стіні висять? Ну а шо тут фотографувати? І шо, ти спеціально сюди їхав, щоби то фотографувати? От він почне по вулицях їздити, тоді і будеш фотографувати, а зараз нема чого." Після кількох зауважень щодо тикання незнайомим людям він зі скрипом перейшов на "ви", але запитання продовжувалися. Коли вони пішли по колу, стало нецікаво, я попрощався та пішов. Трамвай тим часом заштовхували до ангару.
