Я стригу твої газони купою реплік,
Через перепади напруги в соціальній мережі
Усі вже на межі
в безмежжі
обережні,
Коли справа стосується моєї душі.

Здіймались парусники ( Read more... )

Рослина без коріння вмирає під дією пари,

Моє склепіння стискається від напрягу,

І скільки проживе людина, яка постійно вмирає?

Скільки вживе, аби підсилити відвагу?

Іноді не так,

і ти, мов дурень або слабак,

В’їжджаєш в тему, але запізно.

І не знак зодіаку - твоя поза «рак»,

І термін придатності твій уже не дійсний,
( Read more... )

Коли у світі розправляють біржові індекси,
                                                                                мов крила,
Коли на порозі голод,
                                         війна та армагедон.
Від політиків стражда моя країна,
І наповня порожніми словами вже не чарку,
                                                                ( Read more... )

Україна не Аргентина.

Мій президент покалічений, як ветерани.

У нього такі ж рани,

як у інвалідів або у мене.

Різниця між одноманітністю й «аднаманєтностю»,

як між митним союзом та вільною економічною зоною,

Відрізняється відверто все - ТВОЄЮ щедрістю,

а «як кажуть» в народі - собачою вірністю.

Тому ( Read more... )

                        
( Read more... )

Століттями садовили на табурет

З гігантськими іржавими шпичаками.

Суспільство вимагає крові та страждань.

На ешафоті вистава

«Помира письменник і поет».

Піддінуть гачками -

                                               насолода більша,

Народу треба голос благань,

А не тексти,

                               якими засівають книги,

                     ( Read more... )

 Від таких книжок пахне папером,
В який загортали траву,
Пахне паленими спогадами
Та харківською друкарнею.
Здається вірші там, немов проза
Такі ж довгі.
Подерта обкладинка
І присутність всіх,
Хто брав цю книгу до рук.
В магазині, ввечері або вранці,
В транспорті, після суперечки,
Чи в бажаннях заснути.
З такими книгами 
Не засинають,
Частіше знаходяться в ( Read more... )

Я дивлюсь на тебе,
Я дивуюсь тобою.
Я б хотіла бути твоїми речами,
Твоїм небом,
Бути тобою,
Дозволити кохати себе без тями.

Кохати за нас двох,
Брати дві чашки в руки,
Коли тебе немає, ти на роботі.
Я уявлю знов,
А може це глюки?
Ти поруч, я поруч там на звороті.

Знаю ще довго так.
Довгані хвилини.
Що ж кава вистигла, вип’ю твою.
Холодний, гіркий смак,
Як однини ( Read more... )

А може просто одягнути колір?
Підняти собі настрій у люстрі.
Червона шапка, зелений комір,
Браслетів різних руки на три.

І посміхнутися обов’язково собі.
Підморгнути «привіт мала!»
«Дура» написано ж на лобі!
Де стиль? Вишуканість? Була.

Ти ж все одно отак не підеш.
Це лиш дарма пішло півдня.
Самотньо глянеш і все знімеш.
І лишишся, як і була,