Їздила на Гоголівку буквально на один день, а скільки для себе нового та незвичайного відкрила. Виявляється можна без метушні створити геніальний текст, який тут же на місці гоголівці сприйняли на ура! Фоторепортаж Високого валу ( Read more... )

( Read more... )

Виходжу зі стану величезного емоційного виснаження і мігрую у транс. Кава і свіженький пиріг ( Read more... )

Їду у потязі.. я простоїду в нікуди, кінцева ціль не має значення, а це не процес, це сума одномоментних результатів, які також не мають значення. В цій безсенсовній ситуації, коли ти оточуєш себе вічними предметами загалом для того, аби й собі стати довшим, ти теж - сума одномоментних результатів без значення, і весь цей потяг - теж.

( Read more... )

Коли у світі розправляють біржові індекси,
                                                                                мов крила,
Коли на порозі голод,
                                         війна та армагедон.
Від політиків стражда моя країна,
І наповня порожніми словами вже не чарку,
                                                                ( Read more... )

Вчора повернулася з Електротуру по Чернігівській області, власне весь шлях було подолано на електричках (чи як то кажуть хулігани "на собаках"). Спочатку я поїхала до Ніжина, а потім рвонула до Чернігова.

Чернігів зустрів мене строєм солдат на вокзалі, які хтиво дивились мені услід, а краєм ока неохоче на командира та на електричку. Зустрів Дмитро ( Read more... )

А може просто одягнути колір?
Підняти собі настрій у люстрі.
Червона шапка, зелений комір,
Браслетів різних руки на три.

І посміхнутися обов’язково собі.
Підморгнути «привіт мала!»
«Дура» написано ж на лобі!
Де стиль? Вишуканість? Була.

Ти ж все одно отак не підеш.
Це лиш дарма пішло півдня.
Самотньо глянеш і все знімеш.
І лишишся, як і була,

Виходячи з метро, я вдивляюся в цегляні очі сходів, я спостерігаю за такими ж людьми, я бачу, що на зупинці так само стоїть жовтий бусік. Заходжу. Сідаю біля водія. Слухаю плеєр. Дивлюся в вікно. Думаю про нього, думаю про себе, думаю про нас. Якби я була ближче, якби він жив поруч, або якби ми взагалі не смакували подихи один одного, тоді я б ( Read more... )

Він будує повітряні мости до кожного з моїх пальців,
намагаючись залишитися далеким, сподівається я помічу.
але я не відчуваю ніг, лише на них взуття.
я п*ю з нього варення свіжих ідей.
А коли без одягу - я непомітна,
і можу вкрасти тисячі сердець таємно.
Він думає, що це дотепно.

Само вбивство, само позбавлення себе власного життя з власної волі при необхідних тобі обставинах ( Read more... )