У мене кожного року перед днем народження наступає криза. Я думаю про те, що знов вбила рік неясно на що... Я починаю порівнювати себе з іншими і почуватися амебою... і все таке. Тому я вирішила написати тут, що ж я побачила, відчула, пережила за свій 18-ий рік існування. Майже хронологічно:
- попрацювала в call-центрі редакції журналу "З турботою
( Read more... )
Comments 24
Reply
Reply
Reply
Reply
а про кризу з кожним новим роком життя-це мабуть і добре, це значить що ти ростеш як особистість і не розпиздяйствуєш. я сам такий, і багато від кого таке чую.
Reply
Reply
одначе що саме є насправді скажуть тільки друзі, хто бачить тебе незалежно від того що ти думаєш про себе
і хоча тих думок не позбутись...та все ж - все добре.просто...може не так , як би ми хотіли....але всеодно добре)головне-є до чого прагнути.
Reply
Reply
-це природа людини.
тільки одні просто цього бажають
а інші роблять речі, що похвали заслужують.
а ще приємно писати списки
молодець.
от написала и приємно, правда:?
Reply
Reply
бля...
я взагалі зайшла сюди вивчати сторінку орієнт_кма...
але натрапила на твоє жме-жме і ...
затягло...)
дякую, за відвертість. дякую, за те, що підсадила мене на автостоп. дякую, за те, що моя психозна археологічна практика пройшла в компанії з тобою...
про все це можна було би зняти фільм... чи таку кльову передачу тіпа "за стєклом"... тільки замість скла у нас були стіни, а замість штучних переживань і пригод - реальні... живі...
практика увійде і в який-небудь мій підсумовуючий список... от тільки археології там було зовсім мало...
Оксана Карпович
Reply
Про практику мені навіть соромно згадувати - поводилася там як гламурне кісо, бо була трохи в депресії. Але зрештою я теж вас всіх краще пізнала, я вас люблю, і це добре.
Reply
Reply
Дякую.
Reply
Leave a comment