Наслідки геноциду поширюються на чотири покоління
Originally posted by vladmradio at Наслідки геноциду поширюються на чотири покоління
Originally posted by gloria_ma at Наслідки геноциду поширюються на чотири покоління
У 2003-2008 роках група науковців Центру українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка провела цікаве дослідження. Було обстежено 1 000 громадян України, яким у 1932-1933 роках виповнилося від одного до семи років.
Потрапивши в конфліктну ситуацію, 60% наших респондентів, які пережили Голодомор, схильні уникати активних, рішучих дій. Вони сподіваються, що проблема вирішиться без них. Не люблять вступати в суперечки, бо їм складно висловлювати особисту думку та відстоювати свої інтереси.
У потерпілих від Голодомору практично немає агресії, властивої людям, які пережили психічну травму в дорослому віці, як, наприклад, «афганці» та «чорнобильці». Травми дитинства гальмують будь-які самовияви особистості. Із таких дітей зазвичай виростають закриті, нервові, пригнічені дорослі… Доказ того - неусвідомлений комплекс меншовартості, який мають 78% опитаних
Цікавими є виявлені нами явища «відчуженості від України та її національних інтересів» і наявність українофобських настановлень у 63% респондентів, які пережили геноцид. В основі цих світоглядних змін лежить чинник страху за своє життя, який, наприклад, змушує заручників перейматися симпатією до терористів, підтримувати їхні цінності й допомагати їм.
Стійкість особистості (етнокультурна, моральна тощо) - риса, властива небагатьом людям. І що довше триває тоталітарний режим, то менше стає таких людей у суспільстві. І саме їх бракує найбільше в постгеноцидних суспільствах - у владі, на чолі підприємств, установ і навчальних закладів.
Як довго тривають наслідки геноциду для суспільства?
- Приблизно, чотири покоління.
http://tyzhden.ua/Society/93979
Originally posted by gloria_ma at Наслідки геноциду поширюються на чотири покоління
У 2003-2008 роках група науковців Центру українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка провела цікаве дослідження. Було обстежено 1 000 громадян України, яким у 1932-1933 роках виповнилося від одного до семи років.
Потрапивши в конфліктну ситуацію, 60% наших респондентів, які пережили Голодомор, схильні уникати активних, рішучих дій. Вони сподіваються, що проблема вирішиться без них. Не люблять вступати в суперечки, бо їм складно висловлювати особисту думку та відстоювати свої інтереси.
У потерпілих від Голодомору практично немає агресії, властивої людям, які пережили психічну травму в дорослому віці, як, наприклад, «афганці» та «чорнобильці». Травми дитинства гальмують будь-які самовияви особистості. Із таких дітей зазвичай виростають закриті, нервові, пригнічені дорослі… Доказ того - неусвідомлений комплекс меншовартості, який мають 78% опитаних
Цікавими є виявлені нами явища «відчуженості від України та її національних інтересів» і наявність українофобських настановлень у 63% респондентів, які пережили геноцид. В основі цих світоглядних змін лежить чинник страху за своє життя, який, наприклад, змушує заручників перейматися симпатією до терористів, підтримувати їхні цінності й допомагати їм.
Стійкість особистості (етнокультурна, моральна тощо) - риса, властива небагатьом людям. І що довше триває тоталітарний режим, то менше стає таких людей у суспільстві. І саме їх бракує найбільше в постгеноцидних суспільствах - у владі, на чолі підприємств, установ і навчальних закладів.
Як довго тривають наслідки геноциду для суспільства?
- Приблизно, чотири покоління.
http://tyzhden.ua/Society/93979