коротко про уєбанщину
Знаєте, що не дає заспокоїтись тут? Постійне відчуття, що тебе найобують. Український маркетинг, в якому на вєдущіх ролях завжди женщіна з російським прізвищем чи мущина з непонятно яким, в своїй сучності досяг апогею. Коли ти заходиш в супермаркет і на щось акція чи знижки, звісно ти чекаєш, що на товарі просто згори дописали більшу ціну і перекреслили, як-от в магазинах взуття Інтертоп чи ECCO, там де з 50% знижкою срані бабушкіного стилю мешти все одно коштуватимуть не менше ста баксів.
В супермаркеті знижка чи акція - це суцільно непроданий, просрочений чи не дуже якісний товар, який би в Європі швиденько відкликали, або тамтешній такий неліквід, за утилізацію якого треба заплатити дорожче ніж віддати його задарма.
Нормально, що в овочевих відділах продають гнилля, зів'ялі трави і плоди, які б тільки свиням в корито кидати.
Їхала минулого тижня в метро, наді мною всі розгорнули газети: два види - або бесплатні "Вєсті", або платне "Сєводня", посвячені знають - що сьогодняшні "Вєсті" - вчорашнє "Сєводня" (парадоксально звучить, правда "вчорашнє сєводня"?), бо в Вєсті перейшов колектив "Сєводня" до колишнього єйного редактора Гужви, який тепер бесплатно дебілізує населення своїм кацапським низькопробним бормодрочем. Так ось, великими буквами на якомусь із цих гірчичних листків - стаття: "ЗАНЯТІЄ ДЛЯ НАСТОЯЩІХ МУЩІН:Готовим хмельной напиток дома". Мало того, що літр "хмєльного напітка" продається дешевше літра мінералки, і цю бражну бормотуху скрізь уже, як люру, тичуть в рило "дорогіє кієвлянє" і "гості", так ще і "дома" готовім, гражданє! Щоб не дай бо не прийти до тями, прєбивать в постійному алкотурі з пизди в могилу. А хто не готовить "хмєльной напіток дома", - той какбе уже і не настоящій мужчіна вовсє.
Як мешканець спального району (хуле, моя бабушка не вдова НКВД-иста, щоб завєщать мені сталінку в центрі), я в ніч з неділі на понеділок постійно чую істошні воплі "настоящіх мужчін", до яких швиденько уже доєднуються "настоящі женщіни", які смокчуть слабоалкогольну брагу, як свині, сидячи на лавках із колясками. Молодиє матєрі - аудиторія програм социального жилля. За вихідні вони так нажлуктяться "хмєльного напітка" біля вікон своїх будинків, біля озер, гайків, лісопосадок і мусорних звалищ од пріносімой їми же в місця "відпочинку" тари, що апогей алкогольного делірія вакурат приходиться в ніч з неділі на понеділок. Сьогодні вночі, наприклад, добру годину ми слухали вій якогось бугая, який по-баб'ї (вже й повіриш, що пиво - постачальник жіночих гормонів) підвивав, клєймя суперника за якісь провини. Що характерно, що раніше як було - од "хмєльного напітка" "настоящій мужчіна" виходив і давав в рило іншому "настоящєму мущінє", і окрім рідких вигукувань матюків, чулось тільки як один, тверезіший, тихо мєтєліт більш впотребівшого, а матюки йшли від "друзєй", які намагались рознять б'ющіхся "міцним чоловічим словом", похитуючись обабіч і самовільно падаючи в пилюку. Нині же "настоящій мущіна" - потрєбітєль "хмєльного напітка" (назвем його "НМПХМ") може цілу ніч волать до баби чи мужика переходящим в тоскліве виття голосом, звинувачуючи в чомусь нечлєнораздєльном. Погублєна жизь, що ж сказать.
Ті споживачі дурі і хмєльного напітка, а также прочєй уєбанщіни, яким нашоптуванням бабок, ударянієм в бубєн православія чи інше сєктанство або ж якісь альтернативні методи залежностей вдалось ненадовго одпасти од корит з хмєлєм, невиразімо гордяться своєю силою і міццю, забуваючи, що взагалі-то сила і міць - не лізти до корита і не обращать облік свій у свинячий. І можливо, ті окрушини оставшихся осторонь на заклики "настоящєго мущінства", що пічатає підарасня в пресі, хай і хілиє шизоїдні дохляки - в порівнянні лицарі Духа з бугаями пивних животів.
Пацани, що заробляють на продукуванні розбавленого газіками денатурата, вдівши косдюми і депутатські значки базлають про тривогу з приводу проблеми алкоголізму. Соціальні програми, брак ума і брак коштів, а тим часом іншою рукою підливають, підвищують градус слабоалкоголки, аби споживачі перейшли в стан отключки швидше і безповоротно. Подумаймо, хто платитиме в бюджет, джерело дерибана наступних 15 років? З чого ви будете красти, бовдури?
До речі, так склалося, що пробували в Ризі слабоалкоголку. Сидр, пиво, ще якийсь коктейль. Почали з сидру, який розливають в достатньо гламурних і недешевих закладах, називається FIZZ, - спробували заради економії коштів, а воно зовсім не бражне, не віддає брагою і не робиться погано од нього. Такий самий продається в магазинах. Спробували з магазину заради інтересу. В Києві я би не ризикнула спробувать ніякий. Найвищий дозволений градус - 4,5 для слабоалкоголки. Знову ж таки, ніякого головокружіння, присмаків, бражного смаку чи душку. Все одно не вірю собі, але факт перевірено: Леся, яка взагалі чутлива до алкоголю, і їй просто одразу робиться погано од бокала вина, теж пробувала на моє прохання, і ніяких звичних до нашого продукту ефектів не було.
Не думаю, що алкогольна кампанія - це змова проти українського народу. Достатньо жадібності, невігластва і дурості, аби убитись і убити іншого.
В супермаркеті знижка чи акція - це суцільно непроданий, просрочений чи не дуже якісний товар, який би в Європі швиденько відкликали, або тамтешній такий неліквід, за утилізацію якого треба заплатити дорожче ніж віддати його задарма.
Нормально, що в овочевих відділах продають гнилля, зів'ялі трави і плоди, які б тільки свиням в корито кидати.
Їхала минулого тижня в метро, наді мною всі розгорнули газети: два види - або бесплатні "Вєсті", або платне "Сєводня", посвячені знають - що сьогодняшні "Вєсті" - вчорашнє "Сєводня" (парадоксально звучить, правда "вчорашнє сєводня"?), бо в Вєсті перейшов колектив "Сєводня" до колишнього єйного редактора Гужви, який тепер бесплатно дебілізує населення своїм кацапським низькопробним бормодрочем. Так ось, великими буквами на якомусь із цих гірчичних листків - стаття: "ЗАНЯТІЄ ДЛЯ НАСТОЯЩІХ МУЩІН:Готовим хмельной напиток дома". Мало того, що літр "хмєльного напітка" продається дешевше літра мінералки, і цю бражну бормотуху скрізь уже, як люру, тичуть в рило "дорогіє кієвлянє" і "гості", так ще і "дома" готовім, гражданє! Щоб не дай бо не прийти до тями, прєбивать в постійному алкотурі з пизди в могилу. А хто не готовить "хмєльной напіток дома", - той какбе уже і не настоящій мужчіна вовсє.
Як мешканець спального району (хуле, моя бабушка не вдова НКВД-иста, щоб завєщать мені сталінку в центрі), я в ніч з неділі на понеділок постійно чую істошні воплі "настоящіх мужчін", до яких швиденько уже доєднуються "настоящі женщіни", які смокчуть слабоалкогольну брагу, як свині, сидячи на лавках із колясками. Молодиє матєрі - аудиторія програм социального жилля. За вихідні вони так нажлуктяться "хмєльного напітка" біля вікон своїх будинків, біля озер, гайків, лісопосадок і мусорних звалищ од пріносімой їми же в місця "відпочинку" тари, що апогей алкогольного делірія вакурат приходиться в ніч з неділі на понеділок. Сьогодні вночі, наприклад, добру годину ми слухали вій якогось бугая, який по-баб'ї (вже й повіриш, що пиво - постачальник жіночих гормонів) підвивав, клєймя суперника за якісь провини. Що характерно, що раніше як було - од "хмєльного напітка" "настоящій мужчіна" виходив і давав в рило іншому "настоящєму мущінє", і окрім рідких вигукувань матюків, чулось тільки як один, тверезіший, тихо мєтєліт більш впотребівшого, а матюки йшли від "друзєй", які намагались рознять б'ющіхся "міцним чоловічим словом", похитуючись обабіч і самовільно падаючи в пилюку. Нині же "настоящій мущіна" - потрєбітєль "хмєльного напітка" (назвем його "НМПХМ") може цілу ніч волать до баби чи мужика переходящим в тоскліве виття голосом, звинувачуючи в чомусь нечлєнораздєльном. Погублєна жизь, що ж сказать.
Ті споживачі дурі і хмєльного напітка, а также прочєй уєбанщіни, яким нашоптуванням бабок, ударянієм в бубєн православія чи інше сєктанство або ж якісь альтернативні методи залежностей вдалось ненадовго одпасти од корит з хмєлєм, невиразімо гордяться своєю силою і міццю, забуваючи, що взагалі-то сила і міць - не лізти до корита і не обращать облік свій у свинячий. І можливо, ті окрушини оставшихся осторонь на заклики "настоящєго мущінства", що пічатає підарасня в пресі, хай і хілиє шизоїдні дохляки - в порівнянні лицарі Духа з бугаями пивних животів.
Пацани, що заробляють на продукуванні розбавленого газіками денатурата, вдівши косдюми і депутатські значки базлають про тривогу з приводу проблеми алкоголізму. Соціальні програми, брак ума і брак коштів, а тим часом іншою рукою підливають, підвищують градус слабоалкоголки, аби споживачі перейшли в стан отключки швидше і безповоротно. Подумаймо, хто платитиме в бюджет, джерело дерибана наступних 15 років? З чого ви будете красти, бовдури?
До речі, так склалося, що пробували в Ризі слабоалкоголку. Сидр, пиво, ще якийсь коктейль. Почали з сидру, який розливають в достатньо гламурних і недешевих закладах, називається FIZZ, - спробували заради економії коштів, а воно зовсім не бражне, не віддає брагою і не робиться погано од нього. Такий самий продається в магазинах. Спробували з магазину заради інтересу. В Києві я би не ризикнула спробувать ніякий. Найвищий дозволений градус - 4,5 для слабоалкоголки. Знову ж таки, ніякого головокружіння, присмаків, бражного смаку чи душку. Все одно не вірю собі, але факт перевірено: Леся, яка взагалі чутлива до алкоголю, і їй просто одразу робиться погано од бокала вина, теж пробувала на моє прохання, і ніяких звичних до нашого продукту ефектів не було.
Не думаю, що алкогольна кампанія - це змова проти українського народу. Достатньо жадібності, невігластва і дурості, аби убитись і убити іншого.