зміна кута спостережень
Говорили сьогодні з знайомим на тему кучмівських часів, характерною ознакою яких було те, що управлінці найвищих ланок, колишні "красниє дірєктора" мали панівною мотивацією владу, а не гроші. Тобто, вони ідентифікували себе як "я - закон", і попри матеріальне накопичення мали таки граничну лінію, бо тоді система координат "я - закон" починала руйнуватись. Тому була зона "неможливого" щодо суми, навіть астрономічної.
Згадали про справу Гонгадзе і плівки Мельниченка. Виправте мене, якщо я помиляюсь, але мати Георгія, Леся Гонгадзе, вимагаючи "остаточного розслідування" сама відмовляється від експертизи ДНК, яка би поставила крапку на питанні кому належить тіло.
Чи могла я уявити, що в недалекому майбутньому настане час, коли кучмівська доба буде викликати певну ностальгію? Мені завжди це здавалось абсурдом, але сьогодні в багатьох аспектах так і є, і це уже пов'язане не з особистістю нинішнього очільника, а з колективною свідомістю сприймати як належне кричущі факти. ЗМІ збільшуючи годування закривавленим м'ясом виховують таку ось всєядность і байдужість. А наші ЗМІ, як відомо, мавпують з російських, які починаючи з "600 секунд" Нєвзорова на початку 90-х збільшують дозу "кров'янки" до максимуму.
І щодо майора Мельниченка, який заявив, що протягом тривалого терміну (три місяці), будучи майором охорони Президента писав його на диктофон (з точки зору техніки лажа полнєйша, як в це можна було повірити?), і не тільки не був підданий суду за державну зраду і порушення присяги (вибачте, але так), а совається досі як опудало і грає весілля.
Вуха російських спецслужб, які натиснули на Кучму, котрий отримавши впевнений другий президентський термін став внєзапно "незговорчівим хохлом" стирчать дуже мохнато.І все чики-піки, Мельниченко спочатку ховався в Америці, куди виїхала дружина Гонгадзе з дітьми одразу (хто евакуював?), а потім за підтримки Мороза, амбіції якого його ж і підвели - де він зараз? почав наїзджати і мурмирити свої "одкровення" з диктофонами.
Завдяки постійній підтримці громадянських анти-кучмівських заворушок, Кучму, "распоясавшегося хохла" таки повернули у міцні лещата "старшего брата".
Летаргійна і злочинна бездіяльність "пасічника" який примудрився просрати морський шельф Румунії, і взагалі, без війн просрати найбільше територій України, як би то не було, уже лишила попіл, і цілувать дупу російського царя Янукович зобов'язаний за замовчуванням, хоча половину газотранспортної системи просрала Юля, на яку за другим заходом робив ставку Путін. "Мочи опозицію, Вітя, тобі за це нічого не буде", - дружньо підбурювали Януковича "старші брати". І як тільки Вітя став мочить, тут же показали йому дулю - і на Заході, і на Сході знизали плечима - бачите, це пітекантроп, мовляв, охохонюшки. Скрізь йому, найменший з менших намагається показати "хоч дулю, хоч півдулі, але під самую пику", - як писав Тарас Григорович Шевченко.
То що лишається "двієчнику" Віті, який дорвався до пирога, який уже виїдено, що тільки "пофарбована дудка зосталась"? ВІдчайдушно гребти під себе все, що можна, як примат - на хапальному інстинкті "всьо лучшеє - дєтям" (своїм, звісно) і цілувать дупу батюшки-царя, якому все мало, і хоче аби не тільки приніс на блюдєчкє з кайомочкой, а ще при цьому прєсмикался і цілував чобіт, і комічно тряс бородою, і бубєнчікі шутовскіє позвяківалі.
Вибачте за констатації очевидного, але остаточно вляглося.
Виходить замкнене коло: за відсутності всенародної підтримки і симпатії до уряду (яка не може бути натуральною, і просто не може бути) маємо вассалітет в якомусь надто схибленому, тупому і глухому варіанті. Народ ненавидить президента і регоче з нього (той не плошає, і дає приводи), і тим часом останнім вишкіряється, коли у відкриту пащу все пливе само собою, - самі розумієте хто.
упд. а от цікаво: уявімо собі хід історії, якби замість "Україна - проти Кучми" того часу ми усі внєзапно робили масові акції в підтримку уряду Кучми, всупереч дестабілізаційній дебілізації з боку медіа, - достатньо було би спостерігати за реакцією російських ЗМІ і робити висновки. Але для того треба вчитись аналізувати, не приймати на віру, не давати собою маніпулювати і просто бути уважним.
Згадали про справу Гонгадзе і плівки Мельниченка. Виправте мене, якщо я помиляюсь, але мати Георгія, Леся Гонгадзе, вимагаючи "остаточного розслідування" сама відмовляється від експертизи ДНК, яка би поставила крапку на питанні кому належить тіло.
Чи могла я уявити, що в недалекому майбутньому настане час, коли кучмівська доба буде викликати певну ностальгію? Мені завжди це здавалось абсурдом, але сьогодні в багатьох аспектах так і є, і це уже пов'язане не з особистістю нинішнього очільника, а з колективною свідомістю сприймати як належне кричущі факти. ЗМІ збільшуючи годування закривавленим м'ясом виховують таку ось всєядность і байдужість. А наші ЗМІ, як відомо, мавпують з російських, які починаючи з "600 секунд" Нєвзорова на початку 90-х збільшують дозу "кров'янки" до максимуму.
І щодо майора Мельниченка, який заявив, що протягом тривалого терміну (три місяці), будучи майором охорони Президента писав його на диктофон (з точки зору техніки лажа полнєйша, як в це можна було повірити?), і не тільки не був підданий суду за державну зраду і порушення присяги (вибачте, але так), а совається досі як опудало і грає весілля.
Вуха російських спецслужб, які натиснули на Кучму, котрий отримавши впевнений другий президентський термін став внєзапно "незговорчівим хохлом" стирчать дуже мохнато.І все чики-піки, Мельниченко спочатку ховався в Америці, куди виїхала дружина Гонгадзе з дітьми одразу (хто евакуював?), а потім за підтримки Мороза, амбіції якого його ж і підвели - де він зараз? почав наїзджати і мурмирити свої "одкровення" з диктофонами.
Завдяки постійній підтримці громадянських анти-кучмівських заворушок, Кучму, "распоясавшегося хохла" таки повернули у міцні лещата "старшего брата".
Летаргійна і злочинна бездіяльність "пасічника" який примудрився просрати морський шельф Румунії, і взагалі, без війн просрати найбільше територій України, як би то не було, уже лишила попіл, і цілувать дупу російського царя Янукович зобов'язаний за замовчуванням, хоча половину газотранспортної системи просрала Юля, на яку за другим заходом робив ставку Путін. "Мочи опозицію, Вітя, тобі за це нічого не буде", - дружньо підбурювали Януковича "старші брати". І як тільки Вітя став мочить, тут же показали йому дулю - і на Заході, і на Сході знизали плечима - бачите, це пітекантроп, мовляв, охохонюшки. Скрізь йому, найменший з менших намагається показати "хоч дулю, хоч півдулі, але під самую пику", - як писав Тарас Григорович Шевченко.
То що лишається "двієчнику" Віті, який дорвався до пирога, який уже виїдено, що тільки "пофарбована дудка зосталась"? ВІдчайдушно гребти під себе все, що можна, як примат - на хапальному інстинкті "всьо лучшеє - дєтям" (своїм, звісно) і цілувать дупу батюшки-царя, якому все мало, і хоче аби не тільки приніс на блюдєчкє з кайомочкой, а ще при цьому прєсмикался і цілував чобіт, і комічно тряс бородою, і бубєнчікі шутовскіє позвяківалі.
Вибачте за констатації очевидного, але остаточно вляглося.
Виходить замкнене коло: за відсутності всенародної підтримки і симпатії до уряду (яка не може бути натуральною, і просто не може бути) маємо вассалітет в якомусь надто схибленому, тупому і глухому варіанті. Народ ненавидить президента і регоче з нього (той не плошає, і дає приводи), і тим часом останнім вишкіряється, коли у відкриту пащу все пливе само собою, - самі розумієте хто.
упд. а от цікаво: уявімо собі хід історії, якби замість "Україна - проти Кучми" того часу ми усі внєзапно робили масові акції в підтримку уряду Кучми, всупереч дестабілізаційній дебілізації з боку медіа, - достатньо було би спостерігати за реакцією російських ЗМІ і робити висновки. Але для того треба вчитись аналізувати, не приймати на віру, не давати собою маніпулювати і просто бути уважним.