невдобно од зіпсованого післясмаку вечірки
З усіх гріхів - марнославство - найулюбленіший. (Диявол (Аль Пачіно) в "Адвокаті диявола").
Щодо прихованих небезпек, які дедалі більше поглиблюють прірву між двома опудалами - совєтчини у минулому і "європейськости" у майбутньому. Першого уже немає, другого ще немає, і навряд чи воно буде і чи потрібне в тому вигляді, в якому воно уже підпорядкувало східноєвропейські національні ринки?
Справи наші гіршають не тільки від інфляції, але й посилення дебілізації, бо маємо три підміни, або три небезпеки.
Перша небезпека. Замилування перед "європейськістю" без самостійного аналізу - це інша, не менш небезпечна крайність в людей, що тільки-но почали струшувати совок. На цей асоціативний рядок підсідає маніпуляція влади, яка постійно використовує префікс "євро" аби здерти з нас більше, об сховати там, і від цього її послужіння потребам західних інвесторів в ринках збуту а на крайняк - утилізації тут - байдуже чого: ліків, одягу, ядерних відходів, релігії в тому числі - велика суспільна небезпека чергової, набагато важчої глибокої залежності. (Тутешня територія - не є територією життя чиновника і шахрая (знак =), який її "освоює" у власний капітал. Вони тягнуть все звідси, і це для них лише ресурс, тому їм байдуже майбутнє цієї землі: вони і їх діти, онуки, живуть, навчаються, одружуються, народжують і лікуються, відпочивають за кордоном). Адже щодо совка, злочинів Сталіна і репресій все виглядає уже доволі правдиво, криваво, жахливо, всім зрозуміло, що це пекло і вертатись туди нічого. Цю символіку використовують для відведення уваги, вихлопу і викликання роздратування, а невідома "притрушена" естетичними блискітками "європейська" обгортка, всередині якої однаково - залежність і нерівність задля вирішення фінансових і ресурсних проблем ЄС за рахунок приєднаних сировинних додатків і ринків збутку для свого виробництва, що випродуковує в Китаї. Але втім, ЄС і робити нічого не треба, бо вся неоковирність зовнішньої політики Москви нагадує звірячу пащу. На Заході просто вміють гарно посміхатись, а решту "додумайте сами".
Друга небезпека. Прикормлені поїздками, гарячими обідами, екскурсіями до Бундестагу чи Європарламенту журналісти підтанцьовують під дудку свого спонсора в надії "продовження бенкету" і вважають себе крутими попри відсутність аналітики, професійної цікавості до подачі адекватного і правдивого матеріалу, тупо переписують, калькують, і то - проблеми з джерелами і перекладами. Вони звісно, не можуть критикувати Захід і не мають права перекладати критичні статті тамтешніх колег. Авжеж, і так, само по собі вони кручє за тих, хто донині на повідку мертвяка з Красної площаді, і пишуть за фуршет, фактично - за їжу, якщо не удосужаться колись занепасти і побігти в услуженіє "Руссому міру" чи "Русскому блоку" напередодні виборів, а потім залягають на дно до наступних - це вершина їхньої кар'єри. І головне, що твердячи про тутешню продажність і непрофесійність журналістики, наші колишні, а теперішні тамтешні на практиці теж даруйте, підпускають, як віл у калюжу. Мирослава Гонгадзе недавно запросила в свою передачу "експерта" - Погребинського. Як вам? Уже краще ніж пережовані шмарклі - запросила би самого Путіна до слова, експерта що хохлам робить. Після відвертої профанації в період президентської кампанії Погребинський, Піховшек і їм подібні повинні бути навічно викреслені з професії. А де нині Лариса Скорик, яка складала їм компанію? Там де й інша істерична тьотя - Наталя Вітренко? Ганна Герман отримала меншими зусиллями і посаду, і маєтність, і сина прилаштувала.
Третя небезпека. Тривожним маркером чергового спотворення є "репрезентативна з'ява" наших "інтелектуалів" (я не люблю це слово, не розумію його значення як категорії і критеріїв - тому лапки), які теж не відбулися би такими, аби не гранти, фонди, що фінансують їхню творчу діяльність і її розповсюдження (уже ні). Саме тому вони мають певні "зобов'язання перед спонсорами" і уже не можуть мати неупереджену позицію, і ось чому: вони відбулись бо щось таки писали про "тут", "там", а іноземний тираж і автограф-сесія, організовані "там" радше служать піар-приводами, аби заповажали тут. Феномен Майкла Щура доводить совковий атавізм трєпєта перед іноземним. Хоча наші письменники і "інтелектуали" без нас - ніщо. Тут їх аудиторія, її комплекси, спогади, секрети, до яких вони апелюють.
Гранти і фонди не можуть тривати вічно. Там теж є криза. І ось наші "інтелектуали" залишаються тут поволі надовше, і перетворюються на фуршетні декорації. Бо звикли весь час за чийсь кошт, тож або забуття - або пошук спонсора тут. Тому нині інтелектуали заповзялись писать колонки з облічєнієм, коротко чи довго, а все на одну тему: ви селюки, раби, невігласи. Скажіть, варто було фулбрайтівські стипендії отримувать, захищати дисертації, щоб поводитись, наче перекупка з Полтавського ярмарку, що повернулась в Задрипанськ "переродженою"? Звідки з'явиться в українця гордість, коли його побратим, що скуштував кращого життя почина самоствердно пхать йому дулю зверхності "бивалого" - арія заморського гостя прямо, що наступає на ті самі граблі провінційності і нахабства.
От візьмемо постійний повчально-звинувачувальний тон пані Пахльовської. Активна звинувачувально-нападаюча позиція все більше нагадує істерику, і винищує натомість можливість тверезої критики "Записок Самашеччого", створюючи інший, нічим не кращий культ особи. А влаштуй свого часу Янукович їй тут бенефіс, "репрезентативна з'ява" не забариться. Як з Ларисою Скорик, істеричну бабу краще не чіпати, а підгодовувати її марнославство почестями.
І що не колонка, то наїзд на олігархів і владарюючих невігласів. І ось варто тільки олігарху тицьнуть через свій кишеньковий фонд бодай на "порядну", з'яву, - опа, це уже - по-європейському
І ось мікрокількісна національна еліта, що донедавна перебувала завжди поза зоною досяжності, - і на інтерв'ю не витягнеш, бо між небом і землею, - почина під'їдать устриць на торжествах на честь і задля просування свого європейського спонсора тутечки. А вчили ми вас на стипендії, гуляли ви в столітнім парку, виходили на променад на пляц і штрассе, не турбувались про хліб, поки викарбовували українські долі (коли з натури - воно дуже коротко виходить, буквально кілька вигуків - і все), подорожуючи Європою, Америкою, адже фінансували ми вам закордонний виступ на конференції, друк вашої книги, і власне, пансіонат, де ви її писали - ось тепер ви виступіть на наших урочистостях - і нема питань! Тут же й моментально - з'являється "репрезентативна з'ява" - і восторгі. Про мету, метод і наслідки - навіщо про них думати? Коли твоє прізвище в списках запрошених на місця в VIP розсадці поміж дам у хутрах і діамантах, які за це заплатили, дорого, а тебе запросили як почесного гостя, для репрезентативної викладки елітарности заходу.
На просте питання, чим радість за отриманий від олігарха передвиборчий пайок відрізняється від радості за одержаний "відомчим" закладом освіти (УКУ*) мільйон від Фірташа, Оксана Забужко пояснила мені, вбогій рагулисі, що є благочинне прийняття - це виявляється, коли платний вхід, дами в хутрах і діамантах. Ов-ва! Звісно є різниця: жлобовитий виборець відкриває масну консерву, радіючи, а тут бал - квітне і розважається еліта, що збирає на благодійництво, більшою частиною своїй молодшій "еліті". На друге "зухвале" питання - скільки пані Оксана заплатила за вхід і чи робила пожертви - спочатку тривалий ігнор, потім роздратовано-повчальний тон, звинувачення, що я зіпсувала настрій від такої події, нагадування про дев'яту заповідь "не суди" і фінально, я передбачаю - бан і зневажливий удар віялом межиочі. Пішла до свиней, хутко! Знай своє місце.
Звісно, чи позволено задать питання, які не до вподоби? Коли Янукович не відповіда Наєму або припускається зверхніх натяків - це обурює, дико, недемократично, не ввічливо. Коли Забужко, отримує неприємне для свого актуального морального вибору запитання - це звісно, нахабство, відсутність шани в запитуючого.
Але не я стаю поволі весільним генералом на прийняттях із залучення коштів від місцевих олігархів. Раніше ненависних, бо не давали, а тепер уже стали на шлях виправлення. Парадокс: коли письменниця, що сміливо критикує олігархат і режим Януковича з'являється уже за VIP столом. - вон управнено може нехтувати більшіст питань, в тому числі щодо власного морального вибору. Краще зробити з запитуючого ідіота - "я вам не заздрю", а вдвічі краще - взяти повчальний тон. Бо як скажеш правду, по серцю - наплюєш на лисину поважного колишнього, і можливо потенційно завтрашнього спонсора. Злукавиш - виявиш Ганну Герман у собі і потім по краплі не вичавиш.
Краще вдавати, що йдеться про щось інше. Про зіпсований післясмак вечірки. Але все одно, якось незручно вийшло.
На жаль, у мільйонів учасників тутешніх подій немає часу і місця в пансіонаті Швейцарських Альп, де можна було би визначатись як жити далі, рефлексувати, як взагалі тут жити і кому вірити. Найкраще - нікому, що обгрунтовано вище.
Попри все, допоки Янукович не організував дорогий благодійний бал і хутра "інтелектуальній еліті" - він на відміну від Путіна, який регулярно підкормлює і роздає почесні звання, ордени, влаштовує прийняття, - ще поза "пісочницею".
* одо УКУ (Українського Католицького Університету) Заперечую, що релігійна, зокрема, католицька освіта є першочерговою необхідністю або вартісним суспільним благом. Так само, як всяке підмішування будь-якої іншої релігійної догматики до освіти. Я - за цілковите відокремлення релігійних інституцій від державних і засадничих у суспільстві: бюджету, медицини, освіти тощо. Це було і має бути в Конституції. Нехай церква живе на милостиню, якщо зможе. Годі дорогих авт, коштовностей, - Ісус заповідав людству Любов, а не корпоративну стратегію просування церкви і її "додуманих", вичищених, від самого Автора, в тому числі, догматів.
Смішно в 21 ст. повертатись назад до минулого і улещувати будь-яку з церков, даючи їй повіддя в суспільних процесах і політиці, а особливо - як спосіб "відбілити" вкрадені в суспільства гроші олігархату благочинними внесками на церкву чи її проекти. Що московським попам, що ксьондзам - однаково я проти.
Для чого пускати в нове покоління нерадянських людей міазми минувщини, коли награбоване ділилось - частину собі, частину церкві, аби відмолила і "відбілила", узаконила і благословила прибуток од пограбованого? Зараз я знову про прийняття благочинної пожертви від Фірташа УКУ. Настоятель УКУ Борис Гудзяк пішов на підвищення - висвятився в Парижі на архиєпископа. А що ж - успішний проект з фінансуванням УКУ проведено. Well done! Як будь-якого успішного менеджера його перевели в країну більшого і стабільнішого ринку збуту, і клімат прийнятніший. Все очевидно, традиційно, логічно.Український католицький університет, який по суті, є "відомчим закладом" і має цілком конкретне спрямування - вирощувати кадри на заміну старим. Маючи диплом про філософську освіту і дисертацію Оксана Забужко не може цього не розуміти.
** світлина - з фейсбуку. авторські застереження і посилання на первинне джерело не були зазначені.